Work Text:
Чіфую дійсно любить свою роботу. Любить, як йому вдячно посміхаються, як промовляють добрі побажання. Любить бути помічником і порадником. Любить приносити користь. Чіфую тих людей дуже любить, дуже любить робити для них щось.
Чіфую дійсно любить свою роботу. Навіть із занапащеним режимом сну, навіть із погіршенням успішності в університеті. Із темними колами під очима й бурчанням голодного шлунка. Із незручним диванчиком для перепочинку. Із повікою, що сіпається після особливо нервової зміни.
Але любить.
Так, Чіфую справді любить цю аптеку.
О четвертій тихо лається, ледь не збиває шафку, зашпортавшись на повороті, бо ж тільки-но зміг добре заснути. Хлопець за вікном, може, одного з ним віку, нервово ляскає пухирем з жуйки й одразу спирається на раму, ледь не запхавши голову досередини.
Йому родить кішка, тож Чіфую човгає ногами, продовжує лаятись у матеріальній, доки розшукує пелюшки. Чіфую спаковує їх разом з пляшкою хлоргексидину і навіть знаходить знімні леза для скальпеля. Хлопцеві ніяково, тож Чіфую докладе за те лезо зі свого гаманця. Кішок він також любить.
Друга ночі, Чіфую збирається прилягти, та й ніби ніч обіцяє бути спокійною. Добре як для стомленого після пар і насилу готового для наступного навчального дня нічника, не дуже добре як для аптеки.
Той самий, темне хвилясте волосся визирає з-під панамки. Бляха, який сенс вночі носити панамку з принтом котячих лапок? Що-небудь найсильніше, аби ніс дихав. Чіфую не знає, чому так чинить, не мав би, але обирає спрей з тих дешевших, що зазвичай брав би для себе. Чіфую зранку отримає догану від керівниці за це.
Чіфую питає про кішку. Хлопець сміється. Родилося трійко милих малюків – показує фото, доки Чіфую вводить суму на терміналі. Але певно, що отримав алергію, то й прийшов.
В автобусі задушливо й трохи затісно, Чіфую не любить, коли зміна випадає на четвер, бо на п’ятничну першу пару зручніше їхати з дому. Хтось тицяє йому гроші – передайте водієві. Чіфую обертається. Гей, привіт, як там кошенята?
Чіфую заходить до аптеки, дуже чемний, завжди завчасно. Хлопець чекає, доки пані з денної зміни вийде з матеріальної. Чіфую вітається. Мамі сильно болить спина, то й прибіг за якимось дієвим уколом. Чіфую радить не розмасажовувати, як болить.
Шоста година, Чіфую натирає вітрину, міг би й трохи пізніше, та вже збудили. Обертається на дзвінок від наступного клієнта. Той хлопець приніс йому каву, Чіфую не дуже розуміється на каві і ладен пити будь-що, аби містило кофеїн, тож обравши американо, хлопець не схибив.
Його звати Кейске.
Він з першого факультету.
Чіфую ляскає себе по лобі, адже раніше вже бачився із ним на круглих столах.
Зміна триватиме до дев’ятої і Кейске обіцяє тоді зайти, бо Чіфую нетутешній, хоч і переїхав п’ять років тому, та хіба він знає, де у вранішній час по суботах найсмачніші пляцки? До того ж, Кейске покаже нові фото кошенят, що вже вчаться ходити.
Кейске замовляє локшину із креветками і сміється, як Чіфую мружиться й сопе від свого пекельно гострого рамену. Трохи локшини з його тарілки Чіфую чіпляє своїми паличками.
Деколи Кейске зазирає до нього на зміні, аби просто поговорити. Чіфую з того щасливий. Завжди переконливо вмовляє взяти хоча б гематогенку – Кейске їх полюбляє і це справжній шок. Чіфую корчить гримасу щоразу, споглядаючи, як Кейске їсть ті гематогенки, бо для нього то надто солодко.
Кейске прихиляється до нього на лавці під навчальним корпусом. Вже цвітуть дерева, просто над ними гойдає вітер пахучі зарості бузку. Студенти насолоджуються приємною погодою й перервою. Кейске його цілує.
Кошенята нашорошено обступають Чіфую, тоді одне тицяє крихітним носиком йому в руку. Кейске тицяє своїм носом йому в потилицю.
Чіфую дуже любить свою роботу, ту саму, з якої лише вчора звільнився. Тепер особливо за те, що познайомився із Кейске. Кейске дуже любить Чіфую, того самого, з яким лише вчора почав жити разом.