Work Text:
Пари зілля зависали в повітрі наче туман, туман блакитного відтінку, що пах лакрицею. Учні кашляли і з острахом виповзали з-під столів та лавок, під які вони пірнули після першого попереджувального крику перед вибухом котла.
— Гаррі! Гаррі, ти живий? – кликала Герміона, незграбно підводячись та прямуючи до центру кімнати.
— Драко! Краще б цей йолоп не вмудрився вбити тебе (Для добра ж цього йолопа щоб ти був живим), — сказала Пансі, паличкою розганяючи туман.
Голова з темним волоссям застогнала…
— Гаррі?
… і піднялась, щоб сісти, шкіра бліда…
Пансі спитала:
— Драко, що це за…?
Одинока фігура підвелася: чорне волосся, але не таке неслухняне, як зазвичай, з білим пасмом посередині лоба, ніжна бліда шкіра з виразними зеленими очима. У хлопця все ще залишався шрам на лобі, а риси обличчя та тіла явно були комбінацією частин Драко та Гаррі.
Слагхорн першим порушив тишу:
— Що ж. Це неочікувано.
— Я змушений погодитися, — сказав Гаррі-Драко , розглядаючи себе. Його голос звучав майже як Гаррін, але дратуюче пихато*. Він посміхався.
————————
пихато (оригінал. Posh (буквально в контексті елітний, аристократичний)*) – акцент який характерний еліті, відрізається чіткістю вимови, правильною побудовою речень та часто непотрібно широким словниковим запасом. В звичайних колах при побутовому спілкуванні вважається як щось що є «занадто», доволі часто висміюється. Тому, шановні, тут не буде суржика Драко, він буде у нас українською зарозумілою елітою лол.
——————————
— Всі, хто мав справу із зіллям, залиштеся, — сказав Слагхорн. – Всі інші можуть піти раніше. І зверніться до Мадам Помфрі, якщо на вас вискочить щось незвичне.
Коли решта класу розходилася, всі тихо перешіптувалися.
— Тож, ти Гаррі? Чи Драко? Чи одразу обоє? Чи ви розділені? – запитала Герміона.
Гаррі-Драко перестав роздивлятися власні руки та підвів очі:
— Я – Гаррі. І я – Драко. Так, — і він знову посміхнувся.
— Що? – Герміона нахмурилася.
— Ти в порядку? – стурбовано спитала Пансі. – Ну, звичайно ж ні. Ти злився з нікчемним придурком.
— Нікчемним? Ні. Я відволікся… сам на себе, — відповів Гаррі-Драко . – Я тут подумав, як же ж… га… — він швидко кліпнув очима в роздумах.
— Тож ти почуваєшся нормально? – спитав Рон.
Гаррі-Драко кивнув.
— І тебе точно не знудить? – сказав Рон, сам він був нездорово зелений.
Гаррі-Драко підняв брову:
— Ні? Я… почуваюся добре, — він усміхнувся. – Ні, чудово… прекрасно навіть. Я розумний і кмітливий, блискуче літаю на мітлі, виглядаю фантастично; я відчуваю, що можу абсолютно все.
Позаду, де Блейз підпирав собою двері, пролунав сміх:
— Вони разом складають одну функціональну людину.
— Гей! – запротестував Рон.
— Не бреши собі, Візлі, — сказав Блейз. – Вони обоє є цілковиті катастрофи. Можливо, нам варто залишити їх як є.
— Ні! Ні в якому разі! – автоматично заперечила Герміона.
— А якщо вони так щасливіші? – тихо спитала Пансі.
В кімнаті стало тихо. Герміона подивилася на Рона, той у відповідь знизав плечами.
— Це що, це означає, що ми повинні розділити опіку? – пожартував Блейз.
Всі троє зиркнули на Блейза.
Гаррі-Драко засміявся:
— Розділити опіку? Нащо взагалі таке робити? Ми ж всі друзі, — він був у захваті. – У мене тепер стільки друзів! Блискуче!
— Ніякої проблеми не повинно бути, — сказав Слагхорн, привертаючи до себе загальну увагу. Він читав товстезну книгу про зілля, що лежала перед ним на столі. — Оригінальне зілля повинно втратити силу за двадцять чотири години, тож не бачу причин, чому цей окремий ефект так само не зникне.
— Вони ж злилися в одну людину! – Герміона вигукнула.
Слагхорн відірвав очі від книги:
— Ну, так. До вашого відома, я планую протестувати залишки їхнього зілля з котла, щоб пересвідчитися, що все добре. Але зілля, що ми готували, було з більш безпечних у випадках помилок про приготуванні. Все буде нормально, і навіть якщо ні – то будемо думати, що робити, коли виникне проблема. Я доповім директорці, можете далі займатися своїми справами.
Герміона схопила свою та Гарріну сумки:
— Пішли.
Рон прослідував за нею, Гаррі-Драко на пару кроків позаду, а Пансі і Блейз в самому кінці.
— Ми ідемо до Мадам Помфрі, — сказала Герміона, як тільки вони відійшли достатньо далеко.
Пансі закотила очі:
— Щоб що? Змарнувати час?
— Я вважаю, нам потрібна професійна думка, — відповіла Герміона. – Взагалі ми самі повинні піти до Макґонеґел, може навіть звернутися до лікарні (Святого Мунго).
— Ніт.
Герміона розвернулася.
Гаррі-Драко повісив на плече сумку Драко.
— Я хочу піти пообідати і… О! Я хочу політати! Якщо я швидко поїм, то встигну вийти на зовні та нарізати пару кіл над полем!
— Нікуди ти не полетиш! – відказала Герміона.
Гаррі-Драко забрав в неї сумку та зменшив її настільки, щоб покласти в свою іншу сумку.
— Це буде блискуче, — він знову посміхнувся, поспішаючи коридором.
— Гаррі! Малфой! – кричала Герміона на бігу за хлопцями, Рон та Пансі не відставали.
Блейз неквапливо йшов позаду, виглядаючи досить втішеним.
===
— Ненавиджу це, — простогнала Герміона, обіймаючи себе за талію.
Вони з Роном вдвох стояли з задраними головами та дивилися на свого друга, наполовину свого друга, який літав між кільцями на максимальній швидкості, на яку була здатна мітла.
— А якщо дія зілля закінчиться, поки він в повітрі? – нервувалася Герміона.
— Слагхорн сказав…
— Але він може помилятися! Це незавершена реакція на випадкове зілля, що вибухнуло! Все може вийти з ладу в будь-який момент.
— Ну, воно може, певно, — сказав Рон.
— І тоді вони можуть впасти…
— То ж ми їх впіймаємо, — відповів Рон, подивившись на Герміону та приготувавши паличку.
Дівчина насупила брови, але теж витягла свою паличку:
— Ненавиджу це просто капець.
Рон обійняв Герміону за плече:
— Але ж все ж таки чудово літає. У нього майстерність Гаррі та точність Мелфоя. Він найкращий на метлі за всіх, що я колись бачив.
— Так, це правда, — погодилася Герміона.
Рон знизав плечима та оновив закляття зігрівання на них обох.
Герміона зітхнула та притиснулася до нього.
Через десять хвилин Гаррі-Драко приземлився, — щоки були червоні. Він зістрибнув з мітли з життєрадісним сміхом та підбіг до друзів.
— Я ж казав, що буде чудово!
— Я просто рада, що з цим покінчено, — Герміона відреагувала.
— Точно повернуся сюди після вечері, — Гаррі-Драко підштовхував Рона. – Ти ж теж прийдеш, так? Може нам вдасться організувати якусь міні-гру між моїми обома факультетами.
— Звучить воно звичайно круто, але Ґріффіндор та Слізерін? – Рон покачав головою. – Ну, для мене це звучить привабливо, але всі інші напевно не…
— Чудово, я розберуся зі Слізерином, на тобі буде Ґріффіндор, — сказав Гаррі-Драко та побіг до сараю, щоб покласти мітлу на місце.
Рон розкрив і закрив рот:
— Я не… Я не те мав… Не так… Ой, ґрець з ним, добре.
— Рон, ти мене взагалі слухав? – спитала Герміона.
Рон знизав плечима:
— Хіба що ти його зв’яжеш, інакше, я думаю, його не зупинити. Я до того, що Гаррі і так тяжко було зупинити, а тут додай такого ж впертого Мелфоя.
Герміона нещасно потягнула себе за волосся.
— Але подивися на це з іншої сторони, зате так буде більше людей, що зможуть наглянути за ним, ну, якщо він знов стане ними, — сказав Рон.
— Гей, ми запізнимося на урок, якщо зараз не підем, — їх покликав Гаррі-Драко , який вже підіймався на гору.
— О-ох! – Герміона підскочила й почала повертатися до замку так швидко, як тільки могла, щоб не бігти при цьому.
— У нас же ж вікно*, жінко, — сказав Рон. Його довгі ноги дозволяли йому йти з тією ж швидкістю, що і його дівчина, але без такого напруження.
————————
*вікно – у нас так в школі\універі називали, коли немає уроку. Але я не впевнена що це загально прийнято. Які ще варіанти знаєте?
————————
Гаррі-Драко похитав головою:
— Ні, у мене арифмантика.
— Тільки у половини тебе, — сказав Рон. – Можеш просто прогуляти.
Гаррі-Драко нахмурено подивився на нього:
— Половина мене? Я одна ціла людина, а не жертва препарування.
— Але ж ти був… — спробував Рон.
— Крім того, я хочу піти, — перебив Гаррі-Драко .
— Чому? – Рон спитав.
Гаррі-Драко на секунду замовк, трохи спантеличений:
— Тому що… Тому що я тепер це вмію… А раніше – ні… — Він кліпнув задумливо. – Ну якось так.
Рон знизав плечима:
— Ну добре, тоді, напевно, веселися…?
Гаррі-Драко поплескав Рона по плечу і приєднався до Герміони, що крокувала сходами вгору, щоб піти на наступний урок.
Коли вони зникли з поля зору, Рон сильно позіхнув, пробурмотівши собі під ніс:
— Особисто я подрімаю.
===
Їм вдалося зібрати достатньо людей, щоб пограти без відбивачів та бладжерів. Ніхто не хотів виступати ловцем проти Гаррі-Драко , тож грали поки він не впіймав снітч, — виграла команда з найбільшим рахунком. Гра була рівнозначна, Слизерин переміг з різницею в один гол.
— Матінко рідна, Паркінсон! Чому ти ніколи не грала у квідич за Слизерин? Не думаю, що я колись бачив, щоб хтось так літав, — спитав Рон, коли всі приземлилися й позакидали свої мітли в сарай.
Пенсі наклала очисне закляття на себе:
— То я зробила фінт шакала. І щодо твого питання: - у мене жахливо з прицілом, і я не можу кидати далеко, і я не думаю, що буду добре виглядати з м’язистими руками, необхідними для того. Я дуже тендітна. Хоча деяким дівчатам…, — вона обернулася та оцінююче подивилася на Джині, — таке дуже личить.
Джині нерішуче всміхнулася, на її щоках заграв рум’янець.
Обличчя Рона застигло, в очах був тихий жах. Герміона схопила його за руку:
— Все буде гаразд. Пішли на вечерю.
Рон дозволив Герміоні притягти себе в замок з рештою групи, сам він заціпеніло бурмотав:
— Я просто… Ну тобто… Вона може обирати хто їй подобається, але ж…
— Все буде нормально, — Герміона заспокоювала, — Джині може про себе подбати.
— Дуже сміливо, Пансі, — сказав Блейз, не дуже намагаючись бути тихим.
Пансі відкинула волосся:
— Я просто сказала правду.
Блейз самовдоволено непомітно всміхнувся.
У Великій залі вони розділилися відповідно до факультетів та попрямували в різні боки до своїх столів.
— Гаррі, …
—Драко, …
Обидві групи спинилися, розвернутися та люто подивилися одна на одну.
— Гаррі буде сидіти з нами, — сказав Рон.
Блейз підняв брову:
— Драко вже сидів з вами на обіді. Якщо ви пам’ятаєте.
— Нехай сідає туди, куди хоче, — сказала Герміона.
— Точнісінько, — погодився Блейз.
Герміона вперто продовжувала:
— Що, звісно, з…
— Нами, — холодно завершила Пансі.
Джині закотила очі:
— Чому б нам просто не сісти разом? — Вона глянула на Пансі краєм ока. — Я б не заперечувала.
Пансі сказала:
— Я б теж не проти…
— Категорично НІ, — Рон так голосно вигукнув, що всі в залі замовкли й витріщилася на нього.
З головного столу почувся глухий удар, коли Макґонеґел поставила чашку й застережливо примружила очі.
— Вибачте, директрисо, — пробурмотів Рон.
— А де Гаррі? — запитала Герміона, коли інші студенти поновили тихі розмови.
Вони всі обернулися. Там, де раніше був Гаррі-Драко , була порожнеча. Усі вони почали оглядатися навкруги, спершу на власні столи, де була явна відсутність Гаррі-Драко , а потім — на решту столів; — Гаррі-Драко прямував до Луни в кінці столу Рейвенкло.
Джині вдарила Рона по руці й поспішила за Гаррі-Драко , Пенсі слідувала на кілька кроків позаду.
Рон потер постраждалу руку, його згорблені плечі опустилися .
— Ти це заслужив, — сказала Герміона.
— Я знаю, — відповів Рон, коли вони попрямували за рештою групи, сідаючи на порожні місця в кінці столу з Луною.
===
— Тож ви були двома людьми, а тепер ви — одна людина з двома наборами спогадів? — Луна широко розплющила очі. — І це не збиває з пантелику?
— Іноді, — Гаррі-Драко знизав плечима, — мій розум хоче вибрати один набір, дуже важко розглядати щось, коли воно сталося двічі з двома різними людьми, але також тільки з єдиним мною, який я зараз. Хоча це не так вже й погано.
— Мені здається, це неймовірно цікаво, — міркувала Луна, будуючи рів із картопляного пюре для соусного озера, — тому що ви двоє завжди сварилися й сперечалися, а тепер ви точно знаєте, що кожний з вас думав і відчував.
Гаррі-Драко кивнув:
— Тепер я розумію себе. Я почуваюся… краще.
—Це чудово, — з усмішкою відказала Луна.
Рон сів навпроти Джині, яка сиділа поруч із Пенсі й рішуче ігнорувала його.
— Розкажи мені більше про фінт шакала, — сказала Джині. — Мені здається, я десь про таке читала, але не пам’ятаю.
— Мій дядько в молодості грав за Ballycastle Bats, він був відомий через цей фінт, — розповіла Пансі.
— Він, мабуть, добре йому вдавався, — сказала Джині.
— Досить добре. Фінту важко навчитися, але легко перехопити, коли знаєш, як його помітити. Тепер ніхто ним не користується, —сказала Пансі. Вона пожувала нижню губу і додала: — Він також прославився порушеннями. Він грав за команду лише два роки.
Джіні підперла підборіддя рукою, нахилившись ближче до Пансі:
— Тож він навчив тебе? Ну, фінту? Ви…?
— Хочеш грати в квідич? — Пансі похитала головою: — Не зовсім. Він навчив нас з сестрою літати, коли ми були маленькими. Це був… більш-менш єдиний час, коли він говорив до нас, а так він майже не спілкувався з нами, але міг безкінечно говорити про політ.
Джині ледь помітно посміхнулася:
— Навчиш мене?
Пенсі несвідомо пригладила волосся:
— Я б, звичайно, могла спробувати, але не знаю, яка з мене вчителька.
— Буде цікаво спробувати в будь-якому випадку, — сказала Джині.
Пансі закусила губу й кивнула.
— Що з вами, Гаррі та Драко? — запитала Луна.
Гаррі-Драко нахмурився на повний їжі стіл:
— У мене тепер дві різні улюблені страви, а також в два рази більше їжі, яку я ненавиджу…
— А може, ти її більше не ненавидиш, оскільки половина тебе її не ненавидить, — сказала Луна. Вона сіла й сплеснула руками: — О! Тобі варто спробувати все і перевірити! Можливо, це буде ніби куштувати все вперше. Яка чудова можливість. Ти мусиш!
Гаррі-Драко поклав потроху різного на тарілку, а потім по черзі спробував усе.
Пансі засміялася, коли обличчя Гаррі-Драко скривилось в огиді:
— То виходить ти все ще ненавидиш болгарський перець?
— Фе-е, так, — сказав Гаррі-Драко , беручи чашку, аби запити смак.
Блейз сперся ліктями на стіл і нахилився вперед із диявольською посмішкою:
— То де ти збираєшся спати? — запитав він Гаррі-Драко .
Гаррі-Драко нахмурився.
Рон почав:
— Ну…
— Ні, — Герміона підняла руки. Ми це вже проходили. Це залежить від них самих , — кивнула вона на Гаррі-Драко .
Гаррі-Драко перевів погляд з Рона та Герміони на Блейза та Пенсі, — усі його друзі чекали відповіді. Він закотив очі й звернувся до Луни:
— Можна я залишитися у тебе на ніч?
— Гаразд, — дала згоду Луна.
— Що? — сказала Герміона.
Блейз зітхнув і відкинувся на спинку стільця:
— Не прикольно.
Пансі пирхнула й дала йому ліктем під ребра.
— Ти збираєшся ночувати в дівчачій кімнаті в Рейвенкло? — запитав Рон.
— Я можу спати на дивані, — сказав Гаррі-Драко .
— Ні, немає потреби там спати, — радісно сказала Луна, — я можу збільшити своє ліжко.
===
— Як пройшла ночівля?— запитала Герміона, коли Гаррі-Драко приєднався до них наступного ранку.
— Чудово! – сказала Луна, протиснувшись між Роном і Герміоною та зачіпляючись за їхні лікті. — Гаррі та Драко люблять обійматися. Звісно, вже після домашніх завдань.
Гаррі-Драко позіхнув:
— Зрештою, я затримався, закінчуючи твір по чарам.
— Але ж ми написали його кілька днів тому в бібліотеці. Я пам’ятаю, я був там і все таке, – сказав Рон.
— У мене з’явилися нові ідеї, — сказав Гаррі-Драко . — Багато ідей. У підсумку я написав додаткові два фути. Сподіваюся, Флитвік не заперечує.
— Гм… — завагалася Герміона. — Я думаю, що професор скоріш за все очікує дві роботи, по одній від кожного з вас.
Гаррі-Драко роздратовано похитав головою:
— Чого б це? Який би був сенс? І моя робота тепер краща. Вона незрівнянно краща, ніж обидва окремі есеї.
— Річ у тім, що реферати робляться не так, — сказала Герміона.
— Я не знаю, чого ти хочеш від мене, — знизав плечима Гаррі-Драко й пішов до класу.
— Здай дві роботи! — гукнула Герміона, поспішаючи за ними.
— Запізно! Я вже знищив окремі! — сказав Гаррі-Драко .
— А ти хорош, друже, — сказав Рон, сідаючи поруч із Гаррі-Драко .
Герміона кинулася поруч із Роном і продовжила кипіти до кінця уроку. Вона першою підбігла до столу Флитвіка, коли клас відпустили, і стояла поруч, уперто піднявши підборіддя. В цей час Гаррі-Драко поклав твір до купи інших і зібрався йти.
Флитвік зупинив їх:
— Зачекайте, хм… панове, я чув про ваш нещасний випадок, але у вас, безперечно, вчора були окремі есе. Містер Мелфой, безумовно, заздалегідь виконав своє завдання.
— Я придумав краще, як зробити все, — сказав Гаррі-Драко , — і багато чого додав. Там…
— Ви були окремі люди до нещасного випадку, та будете окремими людьми після того, як зілля закінчить дію, тож ви отримуєте дві різні оцінки, тому я очікую дві окремі роботи, — сказав Флитвік. Він легенько постукав по їх згорнутому пергаменту. — Не це.
Герміона самовдоволено всміхнулася.
Гаррі-Драко вийняв паличку, роблячи дублікат завлання чарами:
— Ось так. Усі задоволені, — сказав він, повернувся на п’ятках і пішов, не звертаючи уваги на скарги Флитвіка та Герміони позаду.
Він зробив не більше трьох кроків у коридорі, коли Слагхорн помахав йому:
— Ось ви де, хлопці! Я подумав, що варто відвести вас до медичного крила, коли дія зілля буде закінчуватися.
— Чому? — Гаррі-Драко запитав з підозрою. — Я думав, ви сказали, що це безпечно.
— Безпечно, так! — жваво сказав Слагхорн. — Але можуть виникнути деякі... ускладнення.
— Ускладнення, — рівно сказав Гаррі-Драко .
Слагхорн кивнув:
— Так, воно не заподіє шкоди, це саме те, що я мав на увазі під безпечним.
Гаррі-Драко дозволив провести себе до лікарняного крила й сів на одне з ліжок, поки Слагхорн розмовляв із Помфрі. Він усе ще сидів там, коли дія зілля закінчилася, і він знову розділився на двох окремих людей, наче книга, що розкривається при падінні.
Обидва були без свідомості і залишалися в такому стані вісім днів, чотири години та одинадцять хвилин.
====
Гаррі кліпав, прокинувшись, його тіло страшенно боліло, коли він підвівся на лікті.
— Гаррі! – вигукнув Рон, схоплюючись зі стільця й обіймаючи Гаррі за плечі. — Герміоно! Гаррі прокинувся!
Герміона прибігла від вікна та обійняла Гаррі з іншого боку:
— Слава богу! Я так хвилювався!
— Хвилювалася? — хрипко спитав Гаррі, одягаючи подані окуляри.
— Друже, ти був у відключці більше тижня, — проінформував Рон.
Гаррі простяг руку:
— Води?
Герміона подала йому склянку:
— Це дуже захоплююче…
— Кілька хвилин тому ти помирала від хвилювань, Герміоно, — зауважив Рон.
— Так, але тепер, коли я знаю, що все гаразд, то маю багато запитань, — сказала Герміона.
— Герміоно, він щойно прокинувся, — нагадав Рон.
Герміона закотила очі:
— Добре. Тоді пізніше.
Гаррі допив воду і поставив склянку на столик, його рухи були скуті й повільні. Він потер чоло й пропустив пальці через волосся.
— Нас непокоїло те, що тхір прокинувся кілька годин тому, — сказав Рон.
Гаррі сів рівніше:
— Драко? Де він?
Рон знизав плечима:
— Повернувся до гуртожитку, здається.
Герміона похитала головою.
Гаррі відкинув ковдру і перекинув ноги через край ліжка.
— Гей! Куди це ти зібрався…?
— До Драко, — коротко сказав Гаррі.
Герміона схопила його за рукав, а Рон обійняв Гаррі за груди, стримуючи його.
— Почекай, ти ж тільки-но... — почав Рон.
— Пустіть. Мене! — крізь зціплені зуби сказав Гаррі, хапаючи Рона за руку й намагаючись її розтиснути.
Герміона крикнула через плече:
— Мадам Помфрі! Гаррі прокинувся!
Гаррі кинув на неї лютий погляд, намагаючись відштовхнути Ронову руку.
— Що тут таке? — спитала Помфрі, виходячи зі свого кабінету.
— Мені треба йти. Мені потрібно йти зараз, — спішно сказав їй Гаррі.
Рон і Герміона обмінялися стурбованими поглядами.
— Поки я вас не перевірю, то нікуди не пущу, — сказала Помфрі. Вона вийняла паличку й наклала на нього кілька діагностичних заклинань, після чого кивнула: —Так само, як і містер Мелфой. Я принесу тобі оздоровлююче зілля.
Вона пішла до сховища з зіллями.
— Відпустіть мене, — сказав Гаррі.
— Не будеш тікати? — запитав Рон.
— Ні, не буду.
Рон і Герміона повільно послабили хватку, але залишилися поруч про всяк випадок.
Помфрі повернулася, витягаючи пробку з флакона з блакитною рідиною.
Гаррі вихопив його з рук і все випив, перш ніж медсестра встигла щось сказати.
— Я хотів би зараз піти, — сказав Гаррі, повертаючи їй порожній флакон.
— Вам потрібен відпочинок. Не перенапружуватися. Не вештатися ніде. Якщо містер Візлі та міс Ґрейнджер проведуть вас до гуртожитку, ви вільні, — сказала Помфрі.
— Звичайно, — сказала Герміона.
Рон кивнув.
— Добре, — Помфрі начаклувала ширму, і Гаррі швидко переодягнувся у свою форму. Рон обняв Гаррі за плече, виводячи його з лікарняного крила, а Герміона тримала його за руку.
На сходах вони були на півдорозі вниз, коли Гаррі вирвався з їхніх рук.
Герміона спіткнулася, її підхопив Рон. Вона крикнула вслід:
— Гаррі! Повертайся, ти ж маєш відпочивати!
— Тоді змушуйте мене тікати, — сказав Гаррі, прямуючи коридором до підземелля, його друзі не відставали.
— Він не зможе увійти, — заспокоював Герміону Рон.
— Я не впевнена, — сказала Герміона.
Вони добігли до арки в Слізерин.
— Льнянка звичайна*! — крикнув Гаррі, - і секретний прохід відчинився. Гаррі зникнув всередині.
————————
Льнянка * — жовта польова квітка.
————————
— Як це він…? — здивувався Рон та пришвидшився, поки двері не зачинилися.
Герміона мусила бігти, щоб встигати, вона схвильовано дихала:
— Вони злилися розумами! Думаю, тому вони так довго спали! Ми записуємо свої спогади, коли спимо!
— Чарівно, Гермі, але нам треба поспішити! — Рон схопив її за руку й прискорив крок, буксируючи її за собою. Він схилив голову, коли вони мчали через загальну кімнату, але це ніяк не допомогло приховати копицю його рудого волосся, що викликала шепіт і приваблювала погляди.
Гаррі спустився в один із вузьких бічних проходів, минаючи багато дверей, перш ніж увійти в п’яту, хоча вона не відрізнялася від решти. Він зупинився за калька кроків усередині, Рон і Герміона згрупувалися позаду нього.
Драко різко підвівся:
— Гаррі…
===
— —Трохи раніше— —
— Як ти думаєш, як довго він спатиме?
Почулося довге зітхання:
— Після цілого тижня він повинен вже був достатньо виспатися нарешті.
— Взагалі-то я тебе чую, — пробурмотів Драко.
Блейз сказав:
— Ми насправді і не намагалися бути тихими.
— Ми хочемо знати, що сталося, — сказала Пансі.
— Ви були зі мною майже весь час, — сказав Драко, перевертаючись і обережно підводячись, щоб сісти на край ліжка.
— То так, але як це воно було?— Пансі тиснула.
Блейз і Пансі сиділи на ліжку Блейза навпроти й дивилися на нього з очікуванням.
Драко подивився на свої руки, нахмурившись:
— Це було... Я відчув... — він зітхнув. — Це складно пояснити.
Блез закотив очі:
— З тобою ніколи нічого не буває просто.
Пансі дала йому ліктем під ребра.
Блейз з помстою пхнув її плечем:
— Добре, добре. Почни з простого, чи ви були розділеними особистостями, ти чув думки Поттера, чи це було... дивніше?
— Це не було дивно, — сказав Драко.
— Один спільний розум тоді.
Драко схопив подушку й жбурнув нею в Блейза, хоч сил на нормальний кидок не вистачило.
— Ну, тоді… було приємно? — запропонувала Пансі.
— Це було… правильно, — сказав Драко, — я був неповним, але я не знав цього, і тоді я став більш цілим, ніж будь-коли раніше. Було добре, і було... – слова застрягли в горлі, — було багато болю, але виявилося на краще бути собою, бути нами. Разом все було вдвічі менш страшно і вдвічі легше, навіть дихати. Я почувався набагато легше.
— Звучить як пекельне зілля, — промовив Блейз, вражений.
Пансі нахилилася вперед:
— Отже, гм, ти його більше не ненавидиш?
— Я скучу за ним.
Блез і Пенсі здивовано перезирнулися.
Двері відчинилися, і Драко відскочив на ноги, перш ніж хтось встиг відреагувати:
— Гаррі…
— Дра... — слова Гаррі були обірвані, коли Драко схопив його за сорочку й потягнув в обійми.
— ЩО! Зачекайте. Що… Що відбувається? — спитав Рон, міцно тримаючись за Герміону.
Блейз відкинувся на ліжку:
— Він скучив за ним.
— За ним це за ким? — запитав Рон.
Блейз знизав плечима:
— Хіба це має значення?
— Я прийшов, як тільки зміг, — сказав Гаррі, тримаючись за Драко так міцно, що незрозуміло, як хтось із них міг дихати.
Драко похитав головою:
— Мені не слід було йти, я був не в собі, я просто…
— Ти зараз тут. Ми зараз тут, — сказав Гаррі, він зсунувся й притиснувся чолом до чола Драко.
— Але ми вже не ми, — ледь чутно сказав Драко. — Я... Одного дня було замало. Я хочу більше.
— Ви завжди можете зробити це по-нормальному, — сказала Пансі, — знаєте, можна говорити ротом.
— Це тоді розтягнеться на вічність! — запротестував Драко.
Герміона невпевнено посміхнулася:
— Я думаю, що в цьому вся суть. І це приємно, — вона подивилася на Рона.
Рон відкрив рота, закрив його, проковтнув свою першу реакцію та повільно кивнув.
— П р и є м н о, — слабким голосом повторив він.
Герміона посміхнулася й стиснула його руку.
— Ти хочеш цього? — запитав Драко.
Гаррі провів рукою по щоці Драко:
—Так. Понад усе.
Драко похитнувся й повільно нахилився вперед, поки його губи не зустрілися з Гарріними.
Гаррі зітхнув у поцілунку, притуляючись так міцно, наче вони могли стати ще ближче, ніж зараз.
Їхні мантії з шурхотом впали на землю, за ними швидко прослідували краватки. Пальці шукали шкіру, розстібали ґудзики, повзли під сорочки зі зростаючою наполегливістю та згасаючим усвідомленням існування зовнішнього світу.
— Я просто… Ми просто… — затинаючись, промовила Герміона, вибігаючи за двері й тягнучи за собою Рона.
Пансі скривилася:
— Вони забули, що ми тут, чи не так?
— Ага, — сказав Блез.
Пансі встала:
— Ходімо звідси, поки ми не побачили щось, про що пошкодуємо.
— Як раз про це ти може і пошкодуєш…
Пансі схопила Блейза за руку й потягнула його на ноги:
— Драко тебе вб’є.
— Мабуть, — зітхнув Блейз і дозволив Пансі вивести себе з кімнати.
Вони замкнули за собою двері.
Кінець.