Work Text:
На червону ручку, якою поставили оцінку за тест, тисли так сильно, що майже порвали папір.
43%
Завалив.
Аарон потер очі і спробував подивитись знов, спробував скласти листок так, щоб верхній край закривав оцінку, аби придурки позаду нього не побачили її. Він швидко пробігся очима по купі питань, що були помічені червоним.
Він готувався до цього тесту. Так часто не спав ночами, жив в бібліотеці минулі два тижні, він ледь знаходив в собі сили на обов'язкові тренування з ексі, які віднімали в нього останні крихти вільного часу, і все це неважливо, тому що він, бляха, завалив.
— Бляха, – прошепотіла дівчина поруч з ним.
Він підняв погляд, побачив, як очі в неї стають вологими, і запхав тест глибоко в сумку, піднявся і вийшов з аудиторії не чекаючи, доки йому доведеться почути, як у когось ще починається довбана істерика.
Тієї ночі в них була гра, яку він ледь витримав, бо його тіло було виснажене, він психував, і все, чого йому хотілося, – нажертись і проспати століття.
На щастя, коли пролунав фінальний сигнал і Лиси повалили з поля ще з однією перемогою, така можливість в нього була.
— Колумбія? – спитав Нікі, з виразом щенячого захвату на обличчі.
— Колумбія, – підтвердив Ендрю.
Аарон нічого не сказав, тому що це було неважливо. Йому не дозволялося мати своєї думки, він просто слідував за Ендрю, тому що Ендрю був чорною дірою руйнування, яка притягувала всіх на свою орбіту.
Едем був забитий, як і завжди в п'ятницю ввечері. Аарон був не проти – так легше було загубитися. Вони закинулися пилом, вони пили, вони танцювали, вони пили ще, і на якийсь час неважливо було нічого, крім світла і звуку.
Аарон вже спітнів, коли посунув чергову пусту склянку через барну стійку і нахмурився, коли Роланд підняв брову.
— Аарон, – промовив він.
Роланд невпевнено посміхнувся і потягнувся за порожньою склянкою:
— Я знав!
— Звісно.
— Ще?
Аарон був на вірному шляху до того, щоб напитись, як чіп, але це його не спинило. Нікі все ще був на танцполі, Ніл та Ендрю сиділи в темряві за дальнім столиком в кутку, моторошно дивились один на одного без жодного слова, а Аарон був дуже навіть сам.
— Три шоти. Горілки.
Він ненавидить горілку, але її любить Кевін, а Кевін перехилившись через огорожу балкона, спостерігав за хаосом внизу і виглядав майже так же розгублено, як Аарон почувався, тому нехай. Роланд, який вже знав їх замовлення на пам'ять, взяв пляшку Ґрей Ґус, і підсунув чарки до Аарона. Аарон випив одну, пробурмотів подяку, а інші дві взяв з собою на балкон.
Кевін навіть очей не підвів, просто простягнув руку і взяв чарку, легко все проковтнув і віддав назад.
— Козел, – пробурчав Аарон.
— Ти запропонував.
— Я... – Аарон безпомічно знизав плечима, тому що ну і справді так, і Кевін був Кевіном, і нічого з цього ніколи не зміниться. – Пофіг.
Він випив, поставив чарки на пустий стіл, тоді підійшов ближче й обперся на липку огорожу, спостерігаючи за миготливим світлом і пульсюучими тілами внизу.
— Ти не танцюєш, – сказав Кевін.
— Ні.
— Захист сьогодні був відстійний.
Аарон важко зітхнув, тому що знову. Кевін, бляха, був Кевіном.
— Не починай.
— Не кажи більше нічого. Відрив був менший, ніж мав би бути. Нам пощастило, що Ніл прикрив ваш зад.
Щелепа Аарона напружилася, і він зосередив всю свою увагу на тому, щоб не стиснути руку в кулак і не вдарити Кевіна в обличчя.
— Тобі треба ще горілки.
Кевін кліпнув, тоді відштовхнувся від огорожі і повернувся обличчям до Аарона:
— Мені завжди треба ще горілки.
Він рухався непевно, і зір в Аарона був розмитим, і наркотики не були варіантом, але алкоголь непогано справлявся з тим, щоб заглушити самотність, тож Аарон послідував за ним назад до бару.
***
Оскільки це був Кевін, він вмовив Роланда дати їм цілу пляшку горілки. В Едемі зі столами було туго, тож вони неспішно повернулися на другий поверх в альков, що на диво був пустий, і де було лиш зовсім трохи тихіше, ніж на танцполі.
Незважаючи на колосальну кількість алкоголю в організмі, Кевін все продовжував розпинатися про стратегію на полі, тож Аарон просто тягав собі з пляшки, намагався не відставати, намагався сфокусуватися на роті Кевіна настільки, щоб розібрати його слова, намагався не думати про-
— Я завалив екзамен з хімії, – випалив він.
Ось. Ось про це він намагався не думати.
Кевін легенько мотнув головою і подивився на Аарона, серйозно кліпаючи очима з зіницями розширеними від пилу:
— Га?
Аарон ненавидів його. Він зробив ще один великий ковток і віддав пляшку.
— Органічна хімія. Завалив проміжний екзамен. Так можу і предмет не закрити.
Кевін, здавалося, на секунду задумався.
— Але... чому?
— Що чому? Завалив. От і все. Пофіг. Неважливо.
Це, здавалось, щось прояснило для Кевіна, і він кивнув.
— Тобі не потрібна органічна хімія.
Десь позаду них пролунали гучні баси, музика змінилася і всі на танцполі почали кричати.
— Буквально потрібна, – пробурмотів Аарон, не в змозі як слід вимовити «буквально», тому що він був п'яний, а п'яний Аарон – це катастрофа, і п'яний Аарон більше за все на світі хотів просто закинутись знеболювальним і відключитись десь на найближчі двадцять чотири години, чи найближчі двадцять чотири роки, чи, може, ще довше.
Десь над ними Ніл, мабуть, все ще дивився на Ендрю, а лицемірний придурок Ендрю, мабуть, дивися на нього у відповідь, і Аарон подумав, цікаво, скільки б йому коштувало знайти ще одного придурка, який би вмазав Нілу по голові і вирубив його, як минулого року.
Добрі часи.
— Але... – Кевін дивився на нього зовсім розгублено і зовсім п'яно.
У нього були зелені очі.
Чому у нього були такі зелені очі?
— Потрібна хімія, – нарешті сказав Аарон, намагаючись стерти слово «зелений» зі свого словникового запасу. – На медичному. Потрібна.
— Але ексі.
— Ага, нахрін ексі. Нахрін. Мені срати-
Кевін впустив пляшку, і вона розлетілася в них під ногами, уламки скла сяяли в неоновому світлі.
Аарон не помітив, тому що Кевін підійшов так близько, поставив руку на стіну, пальцем вп'явся Аарону в груди і дивився на нього-
Ні. Ніякого зеленого.
— Посунься, придурку, – сказав Аарон, але не намагався відхилитися, тому що позаду нього була стіна, і він був майже впевнений, що тільки завдяки їй все ще стояв на ногах.
Кевін все ще витріщався.
— Ти послухай. Ти, може, міг би замість меду грати в ексі, якби тільки більше тренувався, ти міг би стати краще. Як... – він нахмурився, – ти схожий на Ендрю, коли так робиш.
— Таке в мене обличчя, ідіоте, – пробурмотів Аарон.
— Ні, типу... ага, ось! – Кевін посміхнувся. – Коли отак хмуришся.
Аарон насупився ще сильніше.
— Тепер просто здається, ніби ти злишся. Ендрю більше лякає, коли він злиться.
— З мене досить, – Аарон пригнувся, пройшов під рукою Кевіна і пронісся по розбитому склу, йому було надзвичайно приємно від того, як воно кришилося під підошвами його чобіт.
***
Кейтлін все ще з ним не розмовляла.
Він не збирався йти на терапію: він спробував, і все що зробив Ендрю – усміхнувся, склав руки на грудях і прикинувся маленьким нещасним цуценятком перед лікаркою Добсон, яка в свою чергу зосередила всю свою увагу на спогадах, про які Аарон не хотів говорити.
Він намагався пояснити Кейтлін, що для Ендрю це все було грою, що з цього не буде ніякої користі, що Ніл Джостен був найбільшим у світі козлом, якому не варто лізти в справи інших людей.
— Я намагаюся, – сказала вона, прихилившись до одвірка, погляд в неї був втомлений і сумний. – Не лише в тобі справа, – вона вказала на нього рукою. – Я хочу чогось більшого.
— І що це значить?
— Я втомилася, Аароне. Я тебе кохаю. Ти це знаєш. Але таїтися й ховатися... це просто смішно. Вам обом треба з цим розібратися. А до того часу я в цьому участі не прийматиму.
Кейтлін не зачинила двері перед його носом. Натомість вона обхопила його рукою за шию і притулилася лобом до його лоба.
— Мені шкода, – прошепотіла вона ідеальними губами слова, які він не хотів чути.
Оце і все.
***
Запах поту ніяк було не витравити з роздягальні, як би часто прибиральники не дезінфікували приміщення. Більшість лисів вже вийшли на поле для тренування, але Аарон запізнювався – був на консультації у свого професора з хімії, на колінах благав його якось перездати екзамен.
Не спрацювало. Він знав, що не спрацює.
Він з такою силою зачинив свою шафку, що всі сусідні затряслися теж, натягнув захист на плечі і нахилився, щоб зав'язати шнурки.
Колись Аарон був кимось.
Колись у нього були сподівання, мрії і бажання, і так, то були відстійні сподівання, мрії і бажання, але вони все одно належали йому. Тоді прийшов Ендрю, влетів в його життя з вправністю урагану.
Він все ще грав в ексі, тому що Ендрю так сказав.
Він не мав інших друзів, тому що Ендрю так сказав.
Він не мав мами, тому що-
Аарон зціпив зуби так сильно як міг, і закінчив зі шнурками, тоді схопив шолом і побіг на поле до команди.
— Мило з твого боку приєднатися до нас, – крикнув Ваймек, коли він вибіг на поле.
Кевін подивився на нього злим і зосередженим поглядом.
«Ти, може, міг би грати в ексі, якби більше тренувався» сказав він тоді в барі.
Може.
А може, Аарону ніколи не стати достатньо хорошим – ні для ексі, ні для медичного, ні для Кейтлін.
Аарон врізався в Кевіна так, що той спіткнувся, тоді підійшов до команди і слухав, як Ваймек сказав їм бігати по колу.
Зазвичай бігати Аарону не подобалося. Сьогодні ж він зірвався з місця і намагався не слухати, що там роблять всі решта. Ваймек кричав на Ендрю, щоб той біг, а не ліниво прогулювався. Дівчата бігли разом. Метт і Нікі гналися за Нілом – очевидно в них було якесь дурне змагання, і вони хотіли побачити, хто наздожене його першим.
А Кевін, притирок, наздогнав Аарона і біг у нього зліва в точно такому ж темпі, тож Аарон біг прямо біля огорожі поля і не міг його обігнати.
— І що це було? – захекавшись прошипів Кевін.
— Перечепився.
— Тобі треба зосередитись на грі-
Аарон поривчасто схопив Кевіна за форму на спині, через що вони обидва різко зупинилися.
— А то що? Я не потраплю до професійної команди? Чи Ваймек посадить мене на лаву запасних? Чи мене виженуть з команди? Яка трагедія – більше ніколи не побачити твого обличчя.
— Та що, бляха, з тобою таке? – прогарчав Кевін. Він штовхнув Аарона в груди, Аарон штовхнув Кевіна в обличчя, Кевін притиснув його до стіни, і якраз в той момент Аарон дав йому кулаком в живіт, настільки сильно, що Кевін впав на коліна з жалюгідним тонким звуком.
— Пішов. Ти, – сказав Аарон.
— Мін'ярд! – викрикнув Ваймек і підбіг до них.
Ендрю, який в той момент йшов як раз позаду Аарона, відсалютував йому двома пальцями. Аарон показав йому фак.
— Які б у вас не були проблеми, – прогарчав Ваймек, простягаючи Кевіну руку, щоб допомогти йому піднятися, – вирішуйте їх не на полі. Ми тут для того, аби грати в ексі, а не аби влаштовувати бійки як у барі. Ясно?
— Ясно, – сказав Кевін і зло поглянув на Аарона.
— Мін'ярде?
Аарон глянув на Кевіна і ледь стримався від того, щоб не наступити йому на ногу.
— Звісно, тренере.
— Добре. А тепер бігати.
Кевін побіг не оглядаючись. Аарон послідував за ним.
***
Наступна перемога далася легко. Помаранчево-білий натовп все одно сходив з розуму, захист, очевидно, цього разу був настільки прийнятний, що Кевін ніяк його не прокоментував, а Ваймек навіть посміхнувся.
Посмішка на його обличчі виглядала дивно.
Нікі радісно викинув кулак вгору, коли вони йшли назад до роздягалень. Метт підхопив його жест, а тоді – Ден, і фанати нахилялися ближче, щоб щось викрикнути чи відбити п'ять, і Аарон зчудувався, коли ж це трапилось, коли вони стали командою, а не просто неорганізованою купою, і чому цього було недостатньо, щоб заповнити зяюючу порожнечу у нього в грудях.
Вони разом з Лисицями запланували вечірку в підвалі, і хоч Аарон і не мав бажання знаходитись поруч з Кейтлін, Елісон пригощала, а безкоштовний алкоголь – це безкоштовний алкоголь.
Дві години по тому він сидів на підлозі, опираючись спиною на потворну помаранчеву підставку для ніг, його пляшка текіли була вже напівпуста, і він був на вірному шляху до того, щоб напитися до безпам'ятства; тоді прийшли Ніл і Ендрю.
Вірні собі, Ден і Метт задоволено вигукнули, Нікі й Елісон обмінялись грошима, Ніл виглядав розгублено, а Ендрю – знуджено. Чірлідери були всі на одній стороні кімнати, а компанія Лисів, очікувано, зібралася в тісний кружок. Ендрю й Ніл підійшли й усілися між Елісон та Кевіном, і Ендрю витріщився прямо на Аарона, коли потягнувся за пляшкою віскі.
— Тебе не вистачало середу, – він усміхнувся і зробив великий ковток. – Бетсі передавала привіт.
Аарон проігнорував його, натомість перекинув в себе ще текіли.
— Тож! – видав Метт. – Правда чи дія? Я ніколи не? Якась інша ще нудніша гра на випивання, яка не буде і вполовину настільки ж веселою?
— Ви серйозно чекали на нас, аби почати грати? – спитав Ніл.
Нікі закивав головою і підніс свою пусту склянку:
— Ми нікого не кидаємо, Ніле! – оголосив він. – Ще текіли, будь ласка!
Аарон ненавидів ігри на випивання, але ще він ненавидів залишатися самому, і бляха, його склянка знов була пустою, то ж він наповнив її, а Кевін зробив великий ковток зі своєї пляшки горілки, і чому це він дивився на Кевіна, він же ненавидить Кевіна так-
— Чому посварилися, голубки? – подав голос Ендрю, очі його жорстоко блиснули.
— Від'їбись, – пробурмотів Аарон.
— Ага, – сказав Кевін і підійняв пляшку. Очі в нього були напівзакриті, погляд розфокусований, і він виглядав так, наче ось-ось завалиться вперед. – Нахуй. Це. Це. Так?
Аарон не зводив очей з бляклого запилюженого килима і так сильно старався стриматися, аби не пихнути його.
— Я перший! – оголосив Нікі.
Ден драматично застогнала:
— Знову?
— Ніхто більше не визвався!
— Неважливо, – вклинився Метт. – Нікі перший. Рене? Елісон? Ви як?
— Три сотні на те, що Кевіна знудить першого, п'ятдесят на те, що Ендрю й Ніл підуть звідси протягом п'яти хвилин, щоб ще трохи одне на одного повитріщатися, і ще п'ятдесят на те, що, після того, як Кевін проблюється, він скаже всім нам йти на поле, щоб потренуватися, – сказала Елісон.
Щоки Ніла почервоніли, але він нічого не сказав.
Ендрю роздивлявся свої нігті.
Кевін зробив ще ковток і завалився на плече Аарона. Цього разу Аарон відштовхнув його.
— Я не буду ні на що ставити, – сказала Ден. – Взагалі ні на що.
— Нудьга, – пирхнула Елісон.
Алкоголь давав в голову, і на всьому був з легкий відтінок нереальності – рівно настільки, щоб Аарон спіймав себе на тому, що посміхається. Десь зліва від нього Нікі загадав Рене подзвонити Жану, увімкнути динамік і порозпитувати його про Джеремі. На думку Аарона завдання було нікчемним, але грати з нею було цікаво, і вже скоро Нікі улюлюкав над французьким акцентом, як безмозкий ідіот, яким він і був, а решта команди просто намагались перекричати одне одного, щоб побачити, хто перший змусить Жана покласти слухавку.
Елісон виграла.
Тоді Рене загадала Метту втримати на голові дві повні чарки – настільки ж жалюгідне завдання.
Лиси нечасто вибирали правду, тому що ні в кого з них не лишилося нічого серйозного, що вони б приховували. Аарон в більшості просто то задумувався то включався знов, доки Метт не покликав його на ім'я.
Аарон кліпнув очима, він дещо пишався собою за те, що бачив тільки двох Меттів, а не шістьох.
— Поцілуй його! – прокричав Метт, вказуючи на Кевіна, який завалився на бік, – судячи з усього, він був настільки ж п'яний, наскільки й Аарон.
Дівчата вибухнули сміхом, Ніл переводив погляд з одного на іншого, такий же розгублений, як і завжди, а Ендрю підняв брови і зробив ще один великий ковток, тоді на його губах розповзлася лінива посмішка:
— Не дочекаюся, щоб це побачити.
— Пішов ти, – пробурмотів Аарон, хоч і не був впевнений, адресувалося це Ендрю, Метту чи Кевіну.
— Ти знаєш правила! – засміявся Метт. – Не зробиш цього – відправляєш Ваймеку дікпік. Кевіне? Кевіне!
У Аарона всередині заворочалося щось нице, видушило з нього все повітря. Він кинув ще один погляд на Кевіна, котрий кліпав очима так, ніби щойно зрозумів, що на нього всі дивляться.
В нього червоніли щоки, коли він пив, а зіниці були такі широкі, що Аарон майже не бачив зеленої райдужки.
Десь на фоні Лисиці скандували «пий, пий, пий», десь на фоні сміялась Кейтлін, десь в іншому житті Аарон був людиною, а не річчю.
— Пофіг, – пробурмотів він і нахилився.
Кевін роздивлявся Метта, звузивши очі, поки вкладав у голові його слова, і в той же момент, коли Аарон нахилився до нього, шумно поставив свою пляшку горілки, піднявся й на хитких ногах пішов до раковини.
— Ви всі придурки, – зло, навіть розлючено, промовив Кевін.
Аарон сперся на одну руку і відштовхнувся від місця, де щойно був Кевін; горло в нього паскудно стиснуло.
— Знов кинули, – сказав Ендрю з жорстокою посмішкою. – Відстійно, мабуть, знати, що тебе ніхто не любить.
— Ендрю! – обурилась Рене.
Аарон підірвався на ноги, Ендрю теж, Аарон спробував вдарити його, але промахнувся на добрих п'ятнадцять сантиметрів.
Ніл спіймав його за руку і допоміг втримати рівновагу.
— Ненавиджу тебе, – сказав Аарон, він намагався звучати зло, намагався бути хоча б в половину таким же страхітливим, як Ендрю був завжди. Натомість його голос звучав слабко і жахливо сумно.
«Та годі тобі, Аароне», благально промовив німецькою Нікі з-за його спини. «Просто жарт».
— Так, Аароне, – сказав Ендрю чистою довбаною англійською, – жартую.
Світ загрозливо похитувався, і Аарон проштовхнувся повз Ніла й побачив, що Кевін стояв біля раковини – не дивився на них, Кейтлін глитала пиво – не дивилася. Метт зі сміхом повалився на диван, Елісон закотила очі, Ден випила ще, Рене і Нікі уважно дивились на Ендрю.
— Пішли ви всі, – пробурмотів Аарон, вирвав руку з Нілової хватки, схопив пляшку текіли і зі всіх сил намагався рівно дійти до дверей.
***
Бібліотека відпадала через Кейтлін, дах – через Ендрю, кімната в гуртожитку – через те, що він ніхріна не хотів бути десь і близько поруч зі своїми співкомандниками, а медичний корпус – єдиний сховок від всіх решти, що лишався, – відпадав тому, що останнього разу, коли Аарон там був, він валявся в ногах у свого професора. А він і без того вже почувався нікчемно.
Після п'ятничної гри по кампусу, напевне, сновигала місцева поліція, але якимось чудом на шляху до стадіону ніхто не зупинив Аарона з його пляшкою текіли, що ставала все пустішою.
Світло було ввімкнене, світло зажди було увімкнене, але парковка була майже порожня. Аарон увів код і пішов по пустому коридору до роздягалень, і так, він добре розумів іронію в тому, що повернувся на поле для ексі.
В кабінеті Ваймека було темно, а кімната для відпочинку була пустою, тож Аарон проковтнув залишки текіли, впав на диван і вп'явся поглядом у пітьму.
Кімната нудотно крутилася.
Іноді він хотів би мати знеболювальне. Обдовбатися настільки, щоб відключитися, вирізати всі емоції зі своєї серцевини, видалити ненависть, сміх, біль і радість. Шанси були однакові. Не лишилося б нічого, крім туману.
Не відчувати нічого було настільки легше.
Колись він радів, коли дізнався, що має брата.
Він думав, можливо, можливо, після всього, в нього з'явиться щось непорушне. Близнюк не мав би його любити, але в них був довбаний однаковий генетичний код, у них мало б бути хоча б настільки багато спільного, аби цього було достатньо, щоб Ендрю захотів подати руку, і не дати йому потонути.
Аарон так відчайдушно хотів, щоб Ендрю лишився, що це було жалюгідно.
Аарон закрив очі й потягнувся за текілою, тоді згадав, що пляшка пуста, тоді згадав, що Кейтлін він теж не потрібен, тоді постарався не згадувати нічого взагалі.
Він прислухався до тік-так тік-так настінного годинника, і коли очі звикли до темряви, розглядав відображення у величезному екрані телевізора.
В коридорі почулися кроки.
Аарону не треба було дивитися, аби здогадатися, хто то був.
— Ти, бляха, серйозно? – простогнав він, тоді стягнув черевик і кинув в сторону дверей.
Кевін легко ухилився і п'яно поплівся до дивана, впав на підлогу поряд з головою Аарона.
— Чому ти тут? – пробурмотів він.
Аарон подумав про те, щоб штовхнути його, але на це потребувалося забагато сил.
— Йди кудись так.
— Це і є моє «кудись», – відповів Кевін своїм зухвалим Кевінівським голосом. – Ти на моєму місці.
— О, та йди ти нахуй, ваша королівська високосте, – пробурчав Аарон, тоді повернувся – спиною притиснувся до спинки дивану і згорнувся в клубок, обійняв себе.
Кевін довго нічого не казав, і Аарон вже переконав себе, що йому вдасться заснути і не виблювати перед тим баклажку текіли, коли той нарешті подав голос.
— Іноді я їх ненавиджу.
Аарон уважно обдумав ці слова, так і сяк крутив їх в своєму затуманеному мозку.
— Команду?
Кевін заворушився, закинув ноги на стільчик.
— Ендрю й Ніла.
Оце було несподівано.
— Вони втратять фокус, – нарешті продовжив Кевін. – Вони обидва могли б потрапити в збірну. А тепер вони занадто зайняті-, – він зробив якийсь непевний швидкий жест рукою. – Відволікаються.
— Ти такий, бляха, придурок, – сказав Аарон і знову закрив очі.
— Як ти з Кейтлін. Відволікаєшся.
— Тут велика різниця, хлопчику-ексі. Мені на цей спорт так сильно похрін.
Кевін простягну руку і поплескав Аарона по голові, і Аарон вб'є його нахрін завтра вранці, коли матиме сили, щоб рухатись.
— Ендрю теж так сказав, – пробурмотів він.
Тоді Кевін важко зітхнув і плюхнувся на диван поруч з Аароном так близько, що Аарон відчував від його дихання запах алкоголю.
Так близько, що Аарон бачив ідеальний чорний контур королеви на чужій щоці.
Було боляче. Кожен вдих, кожен вибір у майбутньому, який він чітко бачив в голові, і який був майже такий же вдалий, як вибір Ендрю, але який ніколи не буде достатньо вдалим, кожне невдале рішення, яке привело його сюди, до цієї кімнати, до цього життя.
— Я не Ендрю, – нарешті спромігся видушити він зі своїх легень, яким болісно не вистачало повітря.
— Я знаю, – пробурмотів Кевін.
Кевін заснув першим, він був настільки близько, що Аарон чув його серцебиття. Аарон просто продовжував дивитись на те, як годинник робив своє тік-так, тік-так, поки час йшов назад у відображенні на екрані.