Work Text:
- Панове, дякую за те, що всі змогли прийти. Сього-
- Без проблем. А де піца? - перебиває Картмана Кенні.
Ерік заплющує очі на мить, видихає. Маккормік, ото падлюка.
- Жиртресте? - кличе Кенні ще раз. - Піца де?
Картман розплющує очі, нишпорить у кишенях, жбурляє в Кенні маминою банківською карткою.
- Та на, замовляй, стули пельку тільки, - тараторить Ерік. Відкашлюється, поправляє краватку. - Отже, панове...
- Я хочу пепероні, - вставляє Стен, заглядаючи в телефон Кенні.
- Давайте ще чиказьку на товстому тісті?
- А пити що? - подає голос Кайл. - І взагалі, нашо ти нас зібрав, Картмане?
- Пацани, я вас так ненавиджу...
- І для цього ти нас покликав?! - обурюється Стен. - Ну ти й мудак.
- Реально мудак, міг би ж заздалегідь замовити, - бурчить Кенні, гортаючи список доставок.
- Які ж ви скотини, я не можу, - Картман зриває краватку, крокує до тумбочки.
Там на таці стоїть декантер із яблучним соком, Ерік не поспішаючи наливає його в низький гранований стакан. Підносить склянку до світла, вальяжно розглядає світло-коричневу рідину, трохи збовтує. Осушує одним ковтком, прикриває очі. Видихає:
- От виродки...
Доставник приїжджає моментально. Кенні ухитряється стягнути з хлопців готівки на чайові, каже, сам підробляв кур'єром, знає, що це таке, давайте-давайте, не збіднієте.
Жуючи теплий трикутник піци, Стен звертає увагу на Картмана:
- То шо там в тебе?
- Не в тебе, а в нас, стерво! - кричить Ерік. Кенні морщиться від гучних звуків, підштовхує одну з коробок із піцою до жиртреста.
Пастка спрацьовує, Ерік відволікається і затихає, виймаючи шматок посмачніше. Проковтує його за дві секунди, тягнеться за наступним. Запитує:
- Вас взагалі нічого не турбує? Не бентежить нічого, ні?
Пацани перестають жувати на мить, переглядаються.
- А я казав, шо треба було брати чиказьку, - наставляє хлопців Кенні.
- По-перше, гімно ця твоя чиказька, Кінні, по-друге, проєкт! - Картман злісно тикає в бік фліпчарта, на першій сторінці якого красується напис ПРОЄКТ.
- Який проєкт, шкільний, чи що? - витирає рот серветкою Кайл. - Я думав, тебе таке не колише.
- Не колише?! - підривається на ноги Картман, біжить до фліпчарту. Хапається замасленими пальцями за сторінку, різко її відкидає.
На другій сторінці райдужними літерами виблискують два слова: КАСА БОНІТА.
- А Каса Боніта тебе колише, Ка-а-аєл?
Мовчання.
Стен поправляє шапку на лобі вільним зап'ястям, кусає піцу:
- Я чогось не вловив...
- Жиртресте, може, ти в презентації сторінки пропустив? - співчутливо підказує Кенні.
- Пацани, ви абсолютно тупоголові. Та і глухі до того ж. Сильна Жінка сказала, що той, хто зробить найкращий проєкт, отримає сертифікат на вечерю в Касі Боніті на чотирьох людей!
У Кенні просвітлюється обличчя, Стен розуміюче киває. Кайл скептично видає:
- Та ну. Не може бути такого, щоб вона так сказала.
- А ось і може, Кайле! Ти тільки згадай, раніше вони з ПК директором постійно Баттерса по всяких ресторанах водили!
Кенні мукає, погоджуючись. Кайл тільки хмикає, відпиває пепсі, сказати йому нічого. Стен запитує:
- Так а шо за проєкт, шо треба робити?
- Та хтозна, по соціології щось, - відмахується Картман. - Досить тупити, Стене! Важливо не що треба робити, а хто буде нам заважати! І це...
Картман складає в руку кулак, покашлює. Бурчить, що всю презентацію йому запороли, мудили.
- Ця четвірка! - зрештою перевертає аркуш.
На наступній сторінці прикріплені світлини Токена, Крейґа і Твіка. Замість світлини Клайда - схематичний малюнок фломастерами і підпис "Гівняйд".
- А що з Клайдом? - ставить закономірне запитання Стен.
Картман відповідає, що фотки під рукою не було, та й яка різниця, відвались.
- У нього очі іншого кольору, - зауважує Кенні.
- Ой, як же добре, що ти так шариш за колір його сраних очей, Кенні, - солодко скрекоче Картман, - бо саме тобі ним і займатися.
У відповідь на допитливі погляди пацанів Картман поспіхом перегортає решту сторінок зі схемами, швидко проговорюючи план:
- Ясна річ, що ці обмудки теж захочуть намітитися на приз, сто відсотків вони вже розробили свою стратегію, але нічого, пацани, ми їх переграємо. У першому турі проєкти попарні, тому ми з вами розділимося і станемо в пару з кожним із цих вилупків, я беру на себе Твіка, я вже купив дві банки хорошої кави, Кенні, ти займаєшся Клайдом, підлещуйся до нього побільше, як цей дуболом любить, і таке інше, Кайл обробляє Крейґа, Стена ставимо в пару з Токеном, цей бевзень одразу потягнеться до продукції Маршей, ясно як день. Втираємося до них у довіру, завдання - дізнатися, що вони задумали. Питання є?
Після швидкого речитативу в кімнаті на кілька секунд зависає тиша. Першим порушує її Кайл:
- Для початку - шо за маячня. Цей план - повна лажа. Нашо нам працювати з ними в парах? Це ж грає їм на руку.
- Попарні проєкти - повне лайно, - фиркає Картман. - Сіль у фінальному проєкті, і тому ми маємо підібратися до них якомога ближче, як ти не розумієш, Кайле? Перший етап - це шикарна можливість тримати все під контролем і бути на крок попереду.
Кайл прикриває очі, обдумуючи. Як там кажуть - тримай ворогів ближче і таке інше?
- Добре, - Кайл сам не вірить, що погоджується. - Але чому це я з Крейґом?
Картман втомлено зітхає.
- Шо таке, хотів бути з Токеном? Ну ти тупий, жид. З Токеном Стен, тому що чорні люблять шмалити! Розумієш, кожен чорний любить добряче пошмалити, скрутити косячину і як слід затягнутися. Від Стена за милю сімейною фермою смердить, Токен не зможе перед таким встояти, по...
- Годі бути расистом, придурок! Чому з Крейгом я? Чому не, ну, ем, - Кайл озирається всіх присутніх, - чому не Кенні?
- Кенні з Крейґом? - починає реготати Картман. - Подумай своєю башкою, Кайл, та Крейґ Кенні за три секунди розкусить. Крейґ не такий вже простий, як здається. Такий самий зануда, як і ти.
Картман перегортає сторінки презентації назад, де вказана пара Кайл - Крейґ, і в обох у характеристиках подвійною лінією підкреслено: зануда.
Кайл обурено повертається до Стена, шукаючи підтримки, але той тільки плечима знизує, ніби кажучи: вибач, друже, але схоже на правду.
- А якщо вони не захочуть ставати з нами в пари? - запитує Стен.
- А їх ніхто й не збирається питати! - парирує Картман. - Жінка часто забуває зачиняти кабінет, підмінимо результати, там нема чого робити.
- Так нас ти теж не запитав, - зауважує Кенні. - Я от не хочу ставати з Клайдом. Давай мінятися, ти будеш із Клайдом, а я з Твіком.
- Якого біса, Кенні?!
- А шо ти думав? - регоче Маккормік. - Думаєш, ми не зрозуміли, що з Твіком тут найлегше буде?
Кайл здивовано повертає голову до Кенні. Ось він не зрозумів, наприклад. З цієї компашки їм буде до всіх важко підібратися. І до Крейґа зокрема.
- Ти вже каву купив? Давай її сюди, - стоїть на своєму Кенні.
Брофловскі дивиться на Стена. Той задумався, не звертаючи уваги на гучні суперечки Картмана і Кенні.
- Не дам! - верещить Картман. - Кенні, а ну не вигадуй, ми маємо триматися плану!
Кайл перехоплює погляд Стена. Марш зітхає і посміхається йому, підбадьорюючи. Кайл закочує очі, висловлюючи своє ставлення до запланованого, але дивлячись на посмішку Стена, все ж посміхається у відповідь.
- Венді на шість годин, - ліниво зауважує Маккормік, не відриваючись від вмісту своєї шафки.
Картман жваво і вельми граціозно для своєї ваги розвертається на сто вісімдесят, звужуючи очі: Тестабургер упевненим кроком наближалася до четвірки, притискаючи підручники до грудей.
- І що цій курві треба?
Проігнорувавши насторожений і загрозливий погляд Картмана, Венді крокує повз нього і зупиняється поруч.
- Привіт, Стене.
Стен не поспішаючи повертається, кладе руки в кишені куртки, спирається на шафки, знижує голос:
- Привіт. Не помітив, як ти підійшла.
Від такої крутої поведінки Марші Кенні тихо регоче від сміху вглиб парку; Кайл теж ховає усмішку, розвертаючись обличчям до стіни.
- Ти вже визначився з партнером для свого проєкту? - запитує Венді, заправляючи пасмо волосся за вухо.
- Оу, ти про це? Я, ну, е...
- Хах, - голосно фиркає Картман. - Чули, шо Венді питає? Хоче стати зі Стеном в пару, - сповіщає на весь коридор жиртрест. - Встати з дівчиськом у пару! Він шо, якийсь гей, по-твоєму?
- Завалися, жиртрест, - обриває його Марш.
Венді закочує очі, показово відвертаючись від Картмана.
- Я просто подумала, якщо ти ще не вибрав партнера, - Тестабургер швидкоплинно кидає обережний погляд на Кайла, - то ми могли б...
- Ага, аж надто треба комусь робити сраний проект із тобою, Венді, - не вгамовується Картман. - Мара всього життя.
Венді робить глибокий вдих.
- Тож... Що скажеш, Стен?
Стен мовчить. За спиною Венді Кенні скрушно знизує плечима, а Картман малозрозуміло жестикулює. Стен зустрічається очима з Кайлом і подумки шле сигнали про допомогу.
- Ну... - оживає Кайл, рятуючи друга. - У Стена начебто вже є партнер.
- Невже? - повертається до Кайла Венді. - Кайле, а ти б не міг...
- А це не Кайл, - переможно заявляє Картман.
- Що? - дивується Венді. - Не Кайл і не я? Стен, ти впевнений? Це дуже важливий проект...
- До біса важливий, - серйозно додає Картман.
- Він важливий! - не витримує Венді. - Проєктні соціологічні дослідження сприяють глибшому розумінню нашої сучасної культури в усьому її розмаїтті, і...
- Бу-у-у-у, Венді. Бу-у-у-у.
- Аргх! - вибухає Венді. - Насрати! Робіть, що хочете! Хочеш завалити семестровий проект - справа твоя, Стен.
Волосся Венді б'є Стену в обличчя, коли вона, підібгавши губи, різко розвертається і надуто йде геть. Стен розгублено проводжає очима її пружну підхідку.
- Дівчата тупо скажені якісь, - діагностує Картман.
- Забий, Стен, - Кенні кладе руки на плечі Марша, розвертаючи в іншому напрямку. - Краще зосередься на поточних завданнях, - бубонить Маккормік.
У кінці коридору завдання на ім'я Токен риється у своїй шафці. Біля нього Твік нервово пхає книжки в рюкзак, поруч Крейґ.
Токен зачиняє свою шафку і помічає погляди, що звернені на нього з іншого кінця коридору. Він ліктем штовхає Крейґа в бік, підборіддям вказуючи на четвірку пацанів вдалині.
Крейґ повертається, зустрічаючись із концентрованою чужою увагою. Пацани міряють одне одного очима, і Такер стикається з раптово пильним поглядом Кайла Брофловскі.
Крейґ байдуже демонструє середній палець у відповідь.
- Господи, це ж просто диво, - задихається і кашляє Картман. Штовхає в бік Кайла, щоб той теж кашляв старанніше. - Господь врятував нас сьогодні, скажіть, міс Жінка?
Сильна Жінка відволікається від містера Макі, звернувшись до Картмана.
- Що? - перепитує вона.
- Диво, - повторює Ерік. - Я думав, я задихнуся.
- Еріку, не хвилюйся, вентиляційні системи школи працюють справно, жодної небезпеки не було б. Однак незрозуміло чому пожежна система не відреагувала на дим. Пане Макі, гадаю, ми мусимо викликати ремонтників оглянути систему, - Жінка повернулася до школярів, які грудилися купками в спортзалі й жваво базікали. - Увага! Усе під повним контролем, можете розходитися по класах.
Почулися розчаровані зітхання, натовп школярів приречено поплентався в коридори. Там з-під рогу виринув хлопець у помаранчевій парці, змішався з людьми. Побачив своїх друзів і кивнув їм: порядок.
Картман поважно кивнув у відповідь.
- Гаразд, гаразд, всі по місцях, - папка з рук Сильної Жінки з глухим гуркотом валиться на вчительський стіл. - Дим розсіявся, нічого серйозного, бригаду ми викликали. Ну що, ваш семестровий проєкт по соціології. Кілька хвилин вашого часу, і ви можете пересісти до партнера і починати. Ми врахували ваші побажання, і зараз я зачитаю імена учнів, що працюватимуть у парі. Отже...
Картман розвертається до Стена і підморгує. Ледве помітно кивнувши, той повертається до Кайла. Щелепи Брофловскі напружені, олівець у руці розмашисто стрибає по блокноту.
- Венді Тестабургер і Ніколь Деніелс, Джиммі Волмер і...
Стен легко штовхає стілець Кайла, той піднімає очі. Стен одними губами вимовляє "ти як, чувак?", і Кайл неясно веде плечем, висловлюючи весь свій скептицизм.
- Кенні Маккормік і Твік Твік...
- А-а-а-а-а! - кричить Твік.
- Гхм, - замовкає Жінка на секунду. Крик Твіка не переривається, і Жінка чекає, знаходячи секунду, коли Твік замовкає, щоб набрати повітря, і швидко вимовляє наступну пару: - Ерік Картман і Клайд Донован.
- Чого?! - відкриває рота Клайд. - Але я не...
- Клас! - голосно перебиває його Картман, злазить зі стільця і, оглушливо дряпаючи підлогу ніжками парти, штовхає її до місця Клайда. - Я дуже радий працювати зі своїм другом Клайдом, міс Жінка, ви найкраща! Дякую!
- Оу, ем, без проблем, Ерік.
Твік ще кричить, але вже тихіше, з напругою дивлячись на таємничий помаранчевий капюшон по сусідству. Жінка знову вичікує його наступного вдиху і секундної тиші:
- Токен Блек і Стен Марш.
- А?! - Токен ошелешено перезирається з Клайдом, поруч із яким Картман енергійно розкладає речі з рюкзака.
Наостанок кинувши прощальний погляд Кайлу, Стен зітхає і рухає свою парту до Токена.
Олівець Кайла завмирає над блокнотом, а сам він заплющує очі, збираючись.
- Кайл Брофловскі та Крейґ Такер.
Кайл відкриває очі, поглядає на Такера. Обличчя Крейґа, все таке ж відчужено-байдуже, дивиться вперед на Жінку біля дошки.
Підсунувши парту і впавши на стілець, Кайл акуратно вимовляє:
- Ем... Привіт.
Не спромігшись звернути на Кайла хоча б погляд, Крейґ моментально висовує середній палець.
Кайл робить глибокий заспокійливий вдих.
На будь-яку іншу реакцію він і не розраховував.
- А, Кайл, проходь-проходь.
Кайл спускається сходами підвалу, вітає Кенні, який розвалився в кріслі.
Кенні відволікається від смартфона, махає рукою у відповідь. Кайл сідає на стілець навпроти Картмана.
Картман неспішно гортає папери на столі, Кайл закочує очі:
- Може, я піду, поки ти тут все долістаєш, жиртресте?
Ерік відкидає аркуші, складає руки на столі.
- Розповідай.
- Що розповідати?
Брови Еріка зводяться до перенісся; цей сраний єврей його доконає коли-небудь.
- Як у тебе з Крейґом, жиде! Минуло цілих чотири дні. Як просувається ваша робота?
- А, ну... Ми ніби як зупинилися на темі про американських китайців.
- Кі-тай-ці, - записує Ерік. - Так-так. З китайцями далеко не заїдеш. Що ще?
- Що ще?
- Що він собі думає, чим дихає, де він міг проговоритися, які в нього плани на фінальний проєкт! - Картман підривається зі стільця. - Кенні! - скаржиться, показуючи рукою на недоумкуватого жида.
Кенні знизує плечима, мовляв, який є, не виникай. І знову втикається назад в екран.
Кайл починає закипати. Відкриває рота, щоб влаштувати рознос Картману, коли двері в підвал відчиняються.
- Стене, ти запізнився! - хмикає Картман.
- І шо? - просто відповідає Стен. Плюхається на стілець поруч із Кайлом. Помічає його зле обличчя. - Як справи?
- Це ти розповідай, як справи з Токеном, - вимагає Картман.
- Терпимо. Навіть непогано, я б сказав. Займаємося в бібліотеці, створили окремий чат. Я йому поскиглив, що хотів бути з Кайлом у парі, і він повівся на байку, що це Жінка начудила з розподілом партнерів.
- Чудово, чудово, - фіксує Картман свідчення на папері. - Що Токен каже про проєкт?
- Хоче писати про африканські племена, але особливо розганятися не планує.
- Може й розігнатися, - висловлює думки вголос Картман. - Дійде до рідних племен, і його може понести. Поневолення, колоністи і таке інше.
- Можливо, - знизує плечима Стен. - Але поки що ентузіазмом не горить.
- Як проходять процеси?
- Кілька годин на день сидимо в бібліотеці. Нещодавно сказав, що втомлюється там сидіти.
- Шикарно. Натисни, скажи завтра, що втомлюєшся теж. Най запросить тебе додому.
- Спробую, - відповідає Стен.
Картман демонстративно повертається до Кайла і самовдоволено піднімає брову: ось так, сам усе бачив. Кайл з прикристю розвертається до Стена; той стикається з його обуреним поглядом і дивується:
- Чого?
Кайл мовчки пихкає, Картман, не кажучи ні слова, невимушено відкидається в кріслі. Не відриваючись від смартфона, Кенні вставляє:
- Нічого, просто Кайлу важко дається спілкування.
- Неправда! - обурюється Кайл. Картман тут же підхоплює:
- Ні? Ну і про що ви там із Крейгом спілкуєтеся?
- М-м-м...
Про що вони спілкуються з Крейгом? Абсурдне запитання. За ці чотири дні Кайл не запам'ятав жодного діалогу з Крейгом, який можна було б ідентифікувати як "спілкування".
Про тему їхнього спільного проєкту Кайл дізнався із заголовка документа, що друкував Крейґ на ноутбуці. Крейґ самостійно формулював питання, які потрібно було прогуглити й проаналізувати, і висилав їх Кайлу на пошту. Кайл мовчки висилав знайдені й перероблені ним відповіді. Робота стабільно просувалася вперед.
За цей проміжок часу Крейґ разів зо три звертав на нього свій погляд, і щоразу Кайл готовий був побитися об заклад, що холодні сірі очі дивилися крізь нього.
- Ну, е-е-е...
- Треба старатися дужче, Кайле! Як Кенні, наприклад, - гордовито вказує на Маккорміка жиртрест і тут же хмуриться. - Кенні, якого біса, у нас серйозна зустріч, скільки можна залипати в телефоні, ти шо там робиш?!
Картман спритно підбігає до Маккорміка і вириває телефон із його рук; той смикається: гей!
- Та він із Твіком текститься! Ось! Ось про що я говорю, - розмахує телефоном перед Кайлом Ерік. - Дивись, які тут стікери! Другого рівня! Стене! - кличе. - Які у вас стікери з Токеном?
- Жодних, - відповідає Стен. - Не користуємося.
- Пора б. Кенні, - Картман жбурляє телефоном назад у Маккорміка. - Вийшли Стену три паки стікерів. І жидярі що-небудь накинь. На майбутнє, - Картман грузно опускається в крісло. - Жаб, наприклад. Крейґу до вподоби милі жабки?
- Та звідки я знаю! - дратується Кайл.
- А треба вже знати! Чотири дні минуло! Йдеш поза графіком! - Картман видихає, відкриває шухлядку столу, риється там, дістає шоколадний батончик. - Ой гаразд. Панове. Продовжуємо обробляти противників. Ми їх із лайном зжеремо, - робить Картман укус.
Крейґ не кличе Кайла в бібліотеку людськими словами, і це бісить. Після занять Такер просто встає зі стільця, крокує до виходу з кабінету, на секунду зупиняється біля парти Брофловскі. Недбало перекидає рюкзак на інше плече і йде геть.
Ось і все запрошення; і Кайл, можливо, не розпалювався б із цього приводу, але тільки він бачить, як Стен підходить до Токена, і той йому посміхається, щось каже, і Стен регоче у відповідь.
Та якого біса? Чому у Стена і Токена все непогано ладиться, а йому дістався клятий неприступний Крейґ?
Кайл проводжає очима спину Такера, що віддаляється, і роздуває ніздрі від роздратування. Кидає блокнот у рюкзак і йде слідом.
У бібліотеці тихо і спокійно, працювати над проєктом тут Кайлу подобається. Крейґ досить-таки зібраний, і це дивно: Кайл звик бути відповідальним за спільні домашки пацанів і постійно всіх підганяти, але з Такером працювати виходить максимально швидко і злагоджено.
Якби хтось запитав, Кайл би навіть сказав, що співпрацювати з Крейґом просто круто. Він добре концентрується і вміє вирішувати завдання.
Але, щоб його, він неговіркий; і незважаючи на те, що за будь-яких інших обставин цей факт точно б завоював Крейґу гран-прі "Найкращий Партнер", який Кайл навіть особисто б вручив цьому гімнюку, мовчазність Крейга зараз тільки досаждає, руйнує всі плани, діє на нерви.
У Кайла завдання не в проєкті, а в "налагодженому теплому контакті", як висловився Картман. Контакт із Крейґом не можна було назвати ані теплим, ані налагодженим: надіслані меми за темою проєкту залишаються без відповіді, спроби вивести Крейґа на будь-яку абстрактну розмову купіруються самим Такером.
Можна було б просто заявити пацанам, що Крейґ наглухо асоціальний тип і поставити жирну крапку. Але, по-перше, Кайл ловив Крейґа на соціальності з іншими, а значить, надія є, а по-друге, здатися в цьому питанні значить спровокувати Картмана на видачу центнера лайна у свій бік. Плюс у Стена і Кенні все виходить, а це б'є по самолюбству сильніше, ніж будь-які підколи жиртреста.
- Ось, - раптом каже Крейґ, висмикуючи Кайла з думок. - Я надіслав тобі список запитань. Сходиш до китайця з Ганьванчі, проінтерв'юєш.
Кайл відкриває месенджер, витріщається на повідомлення. Дивиться на Крейґа: той байдуже продовжує друкувати на ноутбуці.
- І я маю йти туди, бо...?
- Бо інтерв'ю з живими людьми додають балів до проєкту, - пояснює Такер, не відволікаючись від ноута.
Ого, а це може стати в пригоді. Раптова крихітка корисної інформації надихає Брофловскі, і він радісно гортає список запитань, оцінюючи кожне.
Двері бібліотеки відчиняються, впускаючи всередину Стена і Токена; Стен знову над чимось регоче, і Токен тицяє в нього ліктем, натякаючи бути тихіше, бібліотека все-таки. З усмішками на обличчах вони проходять у дальню частину приміщення.
Настрій Кайла тут же гасне, напруга знову маячить на підкірці свідомості. Та якого біса вони так порозумілися?! І що вони взагалі тут роблять, хіба вони не повинні зараз займатися в шикарному особняку Токена?
Стен мимохідь перехоплює палючий погляд Кайла. Срана усмішка ніби приклеєна до його рота, коли він ледве знизує плечем у відповідь: ось такі справи, чувак. Запитально підкидає підборіддям у бік Крейґа, який незворушно клацає по клавіатурі.
Кайл ігнорує негласне запитання Стена і мало не вигиркує, коли повертається до Такера.
- А нагадай мені, чому я маю йти в Ганьванчі один?
Крейґ вловлює, що його настрій змінився, маже по Кайлу поглядом.
- Можеш взяти когось зі своїх друзів.
Вдалині Токен випадково випускає книжку з рук, і Стен хіхікає. Як бовдур якийсь, чесне слово. Кайл скипає.
- А чому ти зі мною не сходиш, Крейґ?!
Сірі очі Такера дивляться у відповідь жахливо індиферентно, і будь-хто інший уже б зніяковів під натиском морозної байдужості, але роздратування Кайла від цього лише розростається, погрожуючи вирватися і знести вибуховою хвилею всю бібліотеку.
- Це, взагалі-то, наш спільний проєкт, якщо ти не помітив!
Практично невловимо кулак Такера смикається, розтискаючи пальці, і Кайл готовий поклястися, якщо цей мудак зараз виставить свій довбаний середній палець...
- Добре, - раптово каже Крейґ, і Кайла ніби обливає відром крижаної води. - Сходимо разом, - продовжує Такер, ховаючи свою руку під стіл, і Кайл стежить за цим рухом. Крейґ перехоплює його очі. - Задоволений?
- Е...
Погляд Такера - ін'єкція з седативним ефектом, гнів Кайла згортається клубком і застигає.
- Ну... Начебто так.
- Окей, - Такер зачиняє ноутбук із м'яким хлопком, піднімається на ноги. - До завтра.
Кайл тисне на зубну щітку пасту з тюбика, коли в загальний чат пацанів прилітає лінк у зум. Він втомлено зітхає, передчуваючи щось дратівливе, але все ж ставить телефон на полицю у ванній, підключається.
- Привіт, - усміхається в екрані телефону помаранчевий капюшон і, оцінивши голі плечі Кайла в кадрі, присвистує і додає: - Відійди трохи подалі, я скрінів нароблю. Моїй колекції не вистачає тебе голіциць.
- Відвали, Кен, - бурчить Кайл, на секунду витягнувши щітку з рота.
- Гхем! - красномовно починає Картман. - Як справи, Кає-є-є-л?
Від такого цукрового тону жиртреста, що не обіцяє нічого хорошого, вже рефлекторно стискаються щелепи, і Брофловскі з силою прикушує зубну щітку.
- Нормально, - спльовує піну.
- Кла-а-а-асс! А як справи у Крейґа?
- Та ти задовбав! - миттєво вибухає Кайл. - Якого біса я взагалі маю звітувати, між іншим, я від тебе жодного слова про Клайда не почув. Як справи у Клайда, жиртресте?
- Що? - хмуриться Картман. - Це взагалі зараз не на часі! Послухав би спочатку!
- А ось і на часі! Давай-давай, розповідай!
- Ти до мене свої єврейські штучки не застосовуй!
- Які до біса єврейські штучки?!
- Пацани, вгамуйтеся, - Кенні робить абсолютну підлість: м'ютить їх обох. - Кайле, всі стараються як можуть, і я, і ти, і жиртрест, і Стен - о, дідько, а де Стен? Добре, коротше, тут така тема: Твік трохи розговорився. Ми з ним непогано зависли, і він думає, що якщо хто і зможе дійти до фінального проєкту, то це Крейґ. Клайд ні чорта не вміє, з Токеном незрозуміло. Тямкуєш?
Сплюнута піна на раковині підсохла по краях. Кайл вмикає кран, і струмінь води зносить біле місиво вниз.
Бляха.
- Гей, - раптово лунає голос Стена. - Сорі, пацани, рубалися з Токеном у КС, треба було катку дотягнути.
- Терористи чи контр? - жваво цікавиться Кенні.
- Контр. Було тяжко, але дотягнули, - Стен усміхається яскраво і задоволено. - Пацани, а ви чого на мьюті?
Пальці Кайла здавлюють раковину. Стен його в КС триста років не кликав. Казав, часу немає, домашка, проєкт цей. Ну так-так. Один великий чорний проєкт.
- Шо там Токен? - запитує Кенні. - Шо з проєктом?
- Добили наш спільний. Токен сказав, що розпорошуватися далі на фінальний не буде, йому оцінки і за цей достатньо буде.
Картман на екрані виразно моторнішає. Кенні зітхнув.
- Прийнято. Кайле?.. - обережно кличе Маккормік, виводячи друга з м'юта.
- Я зрозумів. Розберусь. Я спати, - відрізає Кайл і тут же відключається.
Дивиться на своє віддзеркалення. Та Господи, бляха, Ісусе. Ну от чому Всесвіт завжди повертається до нього дупою і потім розгрібати лайно якесь незрозуміле.
Шо пацани від нього взагалі хочуть? Що він на раз-два здружиться з Крейґом і вивудить із нього секретики? Буде текститися з ним двадцять чотири на сім, як Кенні з Твіком? У Контру ганятиме, як Стен зі своїм новим найкращим другом?
При думці про Стена всередині щось невдоволено ворушиться, і Кайл стріляє поглядом на згаслий екран телефону. Різко хапає його, йде у свою кімнату, відкриває чат із Крейґом.
І... шо? Не придумавши нічого краще, ніж відправити локацію Ганьванчі, Кайл приписує в повідомленні час зустрічі. Начебто нагадує. Начебто Крейґ недолугий і міг забути і час, і місце. Просто супер. Особливо враховуючи, що піти туди від самого початку повністю ідея Такера.
Крейґ набирає повідомлення у відповідь, і Кайл морщиться від сорому, відкриває пак стікерів із жабами і, випереджаючи будь-яку можливу реакцію, шле в чат милу наліпку.
Такер припиняє друкувати щось у відповідь. Кайл запускає телефон подалі і валиться в ліжко.
- О ні-ні-ні! Жодних питань, поки ви не спробуєте новинку Ганьвонючий тофу з Чанші та курчати донган. Так, по дві порції. З вас дванадцять дорарів.
Кайл супиться і відкриває рота, щоб видати промову, але Крейґ мовчки вивалює на прилавок шість баксів. Кайл підтискає губи, риється в кишенях, додає ще шість доларів.
- Що за підстава, - злопихає Брофловскі, сідаючи на незручний стілець. - Можемо згадати це здирництво в проєкті, як відмінну характеристику американських китайців.
Крейґ, мазнувши по Кайлу поглядом, дістає телефон і за дві секунди набирає нову замітку.
- Я взагалі пожартував, але можемо й справді внести.
Крейґ знизує плечима.
- Може стати в пригоді, - гугнявить він. Кайл погоджується.
Несподівано те, що ця забігайлівка кипить людом, навколо галасують, офіціанти снують туди-сюди, дзвіночок над входом часто дзвонить, сповіщаючи про вхід-вихід відвідувачів.
Хлопчик-мексиканець приносить їм їжу, і Кайл хмуриться, обмірковуючи, чи варто згадувати китайську пристрасть до дитячої праці. Дивиться на Такера: той теж спостерігає за їхнім офіціантом.
Кайл перехоплює його погляд, поводить бровою в бік хлопчика, потім у напрямку до телефону Такера. Крейґ байдуже дивиться у відповідь.
Мабуть, варто сказати словами і через рот, але, на подив Брофловскі, Крейґ киває, погоджуючись, і не поспішаючи вносить правки у свої нотатки.
Куточки рота Кайла мимоволі піднімаються вгору. У Крейґа голосно бурчить живіт, і Кайл теж голодний, і це чомусь тішить теж. Кайл хапає палички. Може, ось так по кроку, і вони вийдуть на спільну хвилю, і тоді...
Дверний дзвіночок дзвенить знову.
- Каєл! - і Кайл обертається зі шматком курки за щокою: Картман і Кенні енергійно крокують до їхнього столика.
Дуже хочеться закотити очі, але Кайл незрозуміло як стримується.
- Ти тут! Ось це сюрприз! І Крейґ тут! - емоційно щебече жиртрест. - Ми вас, пацани, у вікні побачили, і я кажу: Кенні, дивись, там же наш милий друг Кайл і його друг Крейґ, - засліплює усмішкою Картман, - треба ж зайти сказати привіт, зробити компанію, а то якось же неввічливо, скажи, Кенні?
Кенні мукає, підтакуючи, волочить зайві стільці, підсаджується до Кайла.
- О, в тебе дві порції? - бубонить він з-під капюшона.
Кайл мовчки рухає до нього тарілку, віддаючи свої палички. Шматочки тофу стрімко зникають із тарілки, доки Кенні майстерно орудує азіатськими приборами.
Крейґ мовчки жує їжу, байдуже спостерігаючи за гучним вторгненням.
- Кайле, ти чого не сказав, що ви з Крейґом ідете обідати в Ганьванчі, ми б приєдналися. Разом же веселіше, правда? Крейґу, братусь, шо ти, як ти?
- Нормально, - відповідає Крейг.
- Нормально? Клас-клас, дуже радий. Як ся маєш взагалі? Уф, стільки домашки останнім часом, скажи? Вчителі як з ланцюга зірвалися...
Задушливий ресторанчик заполоняє галас Картмана, змішуючись із галасом відвідувачів, перекрикуванням офіціантів, глухим чавканням Кенні, дзвоном дверного дзвіночка. Кайла ніби прошиває іскрою.
Він підтягує до себе блискучу сільничку, дивиться у відображення. Рука нишпорить у рюкзаку, витягує глибоко заховане про всяк випадок лезо: брови розрослися, жах.
- Ми з Клайдом теж працюємо над проєктом, але ти знаєш Клайда, він любитель лажанути в останній момент, напевно, нам ніяк не виграти...
Кайл методично голить брови, знімає шапку, пригладжує волосся, одночасно слухаючи всю цю срань від жиртреста.
- Кайле? - Кенні звертає увагу на відкинуту шапку, потім на її власника. - З тобою все гаразд?
- Гаразд? Все просто зашибісь! - підривається Кайл зі стільця, вдавлюючи долоні в поверхню столу. - Якби ще ця жирна купа сміття не несла всю цю маячню! - знімає Кайл куртку. Відвідувачі по одному замовкають, повертаючись до їхнього столика. Кайл підвертає рукава. - Хулі ти приперся, непотріб? Пердальником своїм жирним посвітити?!
Пацани ошелешено спостерігають за Кайлом, Кенні готується стримувати Брофловскі.
- Кому, до бісової матері, упало, що ти тут теребониш, шваль?! - кричить Кайл, Кенні як за командою обхоплює його ззаду. Втихомирювати Кайла йому взагалі не вперше, але зараз той особливо розпалився, і Кенні шокований - виривається Кайл знаменито, здається, на шматки готовий тут усе порвати.
Картман перший приходить до тями, критично оглядає всіх, зазирає за спину Брофловскі і помічає характерну засмагу в однієї з відвідувачок.
- Якого біса?! - кричить він. - Ти! Так, ти, клуша! Ти шо, з Джерсі?!
- Ні-ні-ні-ні! - раптово виникає власник. - Жодних джерсійців у моєму ресторані! Геть, геть, пішли звідси! Діти! - плескає він у долоні. - За роботу!
- Ти шо, на мене наїжджаєш?! - підхоплюється Кайл. З усіх боків його обліплюють діти і виволікають його назовні, в потоці прихопивши другу джерсійку.
- Кляті джерсійці! Я поскаржуся меру!
Відвідувачі проводжають порушників очима, і щойно за ними зачиняються вхідні двері, починають базікати та їсти далі. Крейґ виходить зі свого ступору, окликає власника сухим голосом:
- Містер Лу Кім, інтерв'ю.
Кидає палички, обдаровує Кенні й Картмана середнім пальцем і йде до прилавка.
Пацани переглядаються. Маккормік підтягує до себе недоїдену порцію Такера; їжа кепська, але все одно їжа.
- Ти бачив? - запитує його жиртрест. На його обличчі розтікається єхидна посмішка.
- Так, - жує Кенні. - Кайл скаженілий.
- Єврей завжди скаженілий, я не про це. Ти помітив?
- Що?.. А, ну так - Кайл збіса гарний, - підкидає бровами Маккормік.
- Шо? - морщиться Картман, відмовляючись приймати цю думку. - Та не те! Ти морду Такера бачив?
- А що з його мордою було?
- Жах! Очі в нього загорілися, просто жах! Бінго, Кенні! До вподоби Такеру такі, розумієш.
Рот у Кенні набитий донезмоги, тому він просто бурмоче крізь їжу: які?
- Навіжені, - поважно й задоволено каже Картман.
Кенні розуміюче киває у відповідь.
- Так-так, я вже подав заявку меру. Вона сказала, що розгляне справу в найкоротші терміни. Схоже, що в Південний Парк приїхала в гості чиясь кузина з Джерсі або типу того.
Кайл рухає вушком шапки, поправляючи навушник у вусі. Голос Стена заспокоює, і Кайл вперше за останній тиждень почувається не напруженим. Частково.
- Батькам казав?
- Ні, ну його до бісової матері. І ти своїм не кажи, а то почнеться, сам знаєш.
- Знаю, - зітхає Стен. - Ти як?
- Остерігаюся громадських місць. Щойно мер мені дасть знати, що в місті чисто, зможу кудись сунутися.
- Ясно. Ну дай знати тоді. Я пішов. Ми з Токеном сьогодні йдемо до нього зарубатися в приставку.
Кайл зупиняється посеред вулиці.
- Та якого біса, Стен?! - не витримує він.
- Якого біса що? - дивується Стен у відповідь.
Кайл і сам не знає що, знає тільки, що вся ця ситуація в нього вже поперек горла: Стен із ним не тусить, Картман постійно з нього щось вимагає, у місті з'явилися джерсійці, а клятий Крейґ все така ж неприступна стіна.
- Токен іноді поривається продовжити з проєктом, я його відволікаю і гашу його спроби з навчанням, - спокійно пояснює Стен, і Кайл почувається нерозумно. - Слухай, якщо в тебе не виходить зависати з Крейґом або не виходить злити його ідеї, скажи, ми щось придумаємо. Спробуємо його підкупити або ще щось.
- Окей, - різко каже Кайл і скидає слухавку. - "Якщо в тебе не виходить," - бурчить він, передражнюючи Стена.
Свердлить очима телефон, помічає повідомлення від Крейґа: "Я на місці." Прискорює ходу, вминаючи черевики в асфальт.
Ще й Картман із Кенні підозріло мовчать останні кілька днів, не дістають його, не вимагають звітів, не проводять зборів. Дійшли висновку, що Кайл нічого не може, і перестали тиснути?
Кайл гарчить, штовхаючи камінь на шляху. Притихлий Картман - це не до добра зовсім. Щось не так.
Брофловскі звертає за ріг і зупиняється біля потрібної ділянки. Такер уже сидить на сходах біля будинку Баттерса, сам не заходить, чекає, мабуть. Кайл різким кроком підходить до нього:
- Привіт, - стукає Кайл у двері.
- Привіт, - відповідає йому Крейґ. Зі сходинок не встає, мовчки дивиться, поки Кайл чекає.
Це теж дещо дивно. З того лажового походу в Ганьванчі минуло три дні, вони ще кілька разів посиділи разом, оформлюючи інтерв'ю і вносячи правки в проєкт. І весь цей час Крейґ дивився.
Він був такий самий неговіркий, обличчя не змінювало своєї звичної байдужої гримаси, і збоку могло здатися, ніби нічого й не змінилося, але Кайл достатньо провів із Такером часу, щоб зрозуміти, що цього разу Крейґ дивиться на нього, а не крізь.
Дивиться і мовчить.
- Привіт, хлопці! - сонячно світить усмішкою Баттерс, відчиняючи двері. - Проходьте.
У проєкт залишилося внести кілька штрихів, і він готовий до здачі; Кайл із Крейґом і так затягнули з дедлайнами - частково через природну скрупульозність Крейґа, частково через невиразні потуги Кайла потусити з Крейґом якомога довше.
За весь цей час Крейґ жодного разу не покликав Кайла до себе додому; Кайл, своєю чергою, теж не горів бажанням кликати Такера до себе, легкодухо думаючи, що Крейґ би й не погодився. Громадські місця були заказані через потенційну джерсійську загрозу, тож коли Баттерс запропонував позайматися в нього вдома, Кайл погодився. І потім просто поставив Крейґа перед фактом. А Крейґ і не чинив спротиву, мовчки кивнувши.
- Лимонаду? - пропонує Баттерс. Крейґ бере одну зі склянок, відпиває.
Кайл заглядає всередину склянки, і відчуття неясної параної холодить потилицю. По обличчю Крейґа зрозуміти щодо лимонаду нічого не можна, тому Кайл просто змахує:
- Ні, дякую.
- Як скажеш, Кайле, - посміхається Баттерс. - Ви підете до мене в кімнату?
- Ні, залишимося тут у вітальні.
- Оу, - тушується Баттерс. - Але тут не дуже зручно і...
- Залишаємося тут, - відрізає Кайл.
Кінчики пальців поколюють, хочеться схопити телефон і зателефонувати Картману. Ця скотиняка мовчить уже три дні, і дивлячись на усмішку Баттера, Кайл думає, що це недобре, дуже недобре.
- А де Джиммі? - запитує він.
- О, - великі пальці Баттерса стукають один об одного, - він прийде пізніше.
Крейґ із шумом вивалює блокноти й ноутбук на стіл, показуючи, що світських розмов на сьогодні досить, можна й попрацювати.
Минає година стабільної роботи, проєкт має стерпний вигляд, презентувати його буде одне задоволення. Кайл передчуває, як він виступить із промовою перед великим залом, і на тлі цієї думки будь-які занепокоєння в підсвідомості розчиняються.
- Ем, хлопці, - раптово з'являється Баттерс. - Батьки зателефонували, сказали, зараз прийде електрик, тож... - вхідні двері відчиняються, і до хати заходять троє гучних мексиканців, шаркають ногами, голосно спілкуються, мацають стіни, вмикають-вимикають прилади.
- Естамос руідо комо нос перді, донде еста ель естеріо?
- Ой, - пищить Баттерс. - Я думаю, ось тут, - вказує він. - Пацани, я думаю, вам краще піти нагору, тут буде шумно.
Кайл звужує очі і збирається вступити в палкий діалог, але Крейґ знизує плечима, встає з місця, закидає блокноти в рюкзак, хапає ноут. Перекидає рюкзак на інше плече, йде в бік сходів.
Кайл зітхає, йде за ним, кидаючи наостанок нищівний погляд на Баттерса. Той винувато усміхається.
У кімнаті Баттерса тихо. Чисто і затишно навіть. Крейґ кидає рюкзак на ліжко, відкриває ноут.
Кайл обережно заходить у кімнату, зачиняє двері за собою. Оглядає все навколо. Нічого підозрілого. Начебто.
На столі Баттерса сік і пара сендвічів, Крейґ невимушено хапає один із них, відкушує.
- Останній абзац будемо переписувати? - жує він.
- А? - не дивиться на нього Кайл, розглядаючи дріт гірлянди над ліжком і полицями, плакати, тумбочку і ліжко. Підходить до комода.
- Мені не подобається останній абзац, - доносить до відома Брофловскі Крейґ. - Вважаю, його треба змінити.
- Можемо, - каже Кайл, долоня намацує ручку шухляди і тягне на себе. Всередині серед футболок лежить невелика коробочка з блискучими предметами. Кайл заворожено опускає туди пальці.
- Тоді я зараз зроблю кілька начерків, потім виберемо. А ти поки... Ти шо, риєшся в речах Баттерса?
Кайл перебирає каблучки, надягає їх по черзі на пальці. Вивуджує з коробки сережки, кафи, надягає деякі на вуха.
- Це його мамки, чи що?.. Чого чіпаєш?
Кайл ривком опиняється біля дзеркала, відкидає шапку, маже гелем волосся. Стягує з себе сорочку, вихоплює з комода майку, блискучий ремінь. Пригладжує пальцем із гелем брови і, закінчивши, вражено видихає:
- Бляха...
- Бляха... - вторить йому Крейґ, сидячи на ліжку з сендвічем.
Кайл розвертається.
- У мене банка, бляха, підсдулася! Нахуй мені цей баскет, якщо він тільки жири спалює. Подивися, бля! - флексить Кайл. - Біцуха до бісової мамки спущена, - розвертається він назад до дзеркала. - Тре було давно розчехлити Стену за качалку, - Кайл гримасує.
Крейґ моргає.
- Качалку?
- Та звісно, бля. Тільки він мені у відповідь почне заливати якийсь непотріб. Типу що він зайнятий і висить із твоїм чорним дружком або типу того.
- З Токеном?
- Шариш, так? - все ще флексить у дзеркалі Кайл. - Почне мені терти, що він лигається з ним і весь цей шляк. І почне мені ще серти на тему, як я лажаю і що в мене ніхуя не клеїться. А якого, власне, біса?! - розвертається до Крейґа Кайл.
Очі в нього дикі, навіжені, і Крейґ невідривно стежить за зміною його емоцій.
- Якого біса що? - перепитує він.
- Хулі вони мені вивалюють усі ці заморочки? - погляд Кайла стикається з очима Крейґа, ловить їх, приковує до себе. - Адже ти зараз витріщаєшся, Такер. І останні дні витріщався.
Крейґ ніяк не змінюється в обличчі, погляд не відводить.
- Ага, ось із такою пикою балухи і вилупляв, - усміхається Кайл, крокує ближче. - Стовідсотково ці говносери й хотіли, щоб ти витріщався на мене як на останню лярву.
- Брофловскі, - попереджувально виставляє Крейґ вільну руку, натякаючи тримати дистанцію.
- От тільки ці довбні зарвалися гнати на мене не до речі, - Кайл з розмаху відкидає попереджувальну руку Крейґа, сідає тому на коліна. Крейґ упускає сендвіч. - Бачили б вони тебе зараз, Такер.
Кайл нахиляється до Крейґа і відкидає вушко його шапки.
- Тобі таке подобається, кицю? - видихає Кайл Крейґу на вухо. Крейґ здригається. - Подобається ж. Тоді хулі вони мені труть, що я нічогосіньки не можу? - муркоче Кайл.
- Брофловські, бляха...
- Можеш звати мене Кайлі, - язик Кайла проходить по кромці вуха Такера, і Крейґ рвано тягне повітря носом і пальцями з силою впивається в стегна сраного Брофловскі.
- Я тебе уїбу зараз.
- З таким-то стояком? Валяй, ковбой, - Кайл прикушує його вухо, і Крейґ смикається, намагаючись скинути з себе Кайла і впечатати йому за такі борзості; але, мабуть, спритність у бійках у цього виблядка в крові - Кайл перехоплює його тіло ногами міцніше, чіпляючись рукою за шию і другою прибиваючи до ліжка.
Рухає стегнами назустріч, і - ох, бляха-муха - у нього стоїть теж. Від несподіванки Крейґ губиться, Кайл забирається рукою йому під толстовку і стискає сосок.
- Ти охуїв, - здавлено каже Крейґ.
Кайл абсолютно по-блядськи посміхається; гримаса, яку Крейґ і в житті б не зміг уявити на обличчі Брофловскі, приголомшує і народжує розсип мурашок уздовж хребта.
- Просто скажи, що тобі це подобається, крихітко, - Кайл нахабно прикушує палець Крейґа, знову щипає сосок і розмашисто рухає стегнами вперед. Крейґ давиться вдихом.
Двері шафи Баттера раптово відчиняються, кидаючи слідом за собою зв'язаного по руках і ногах джерсійця, той випльовує кляп із рота:
- Воу, шо, де я? Я просто в срачку! Ото струйова тут вечірка, чуваки!
- Якого хуя? - смикається Кайл, моргає, дивиться на Крейґа.
Розпластавшись під Кайлом, Такер важко дихає. Толстовка задерта вгору, щоки в нього рожевіють, а сірі очі блищать.
- Ем, - Кайл переводить погляд на свої руки, що по-хазяйськи стискають Такера, і тут же відсмикує їх, ніби обпікшись.
По скроні Такера стікає крапля поту, груди здіймаються туди-сюди. Він облизує губи, вперившись у Кайла незнайомим поглядом. Кайл не відразу відривається від його незвично мерехтливих очей.
- Я... - Кайл ковтає, заворожений. Заплющує очі, хмуриться. - Я цьому жирному фітюку башку рознесу! - підривається він, складаючи руки в кулаки і вилітаючи з кімнати.
Сендвіч під його черевиком огидно чавкає.
- Так... а шо сталося? - запитує Стен.
У школі Кайл демонстративно не розмовляв із Картманом і Кенні. У жиртреста обличчя було в синцях, Кенні трошки кульгував. Кісточки Кайла були збиті.
- Запитай цих дуболомів, - злиться Кайл, вдавлюючи кнопки на джойстику. - Вони вирішили, що буде дуже вдало помістити до однієї кімнати мене, Такера і якогось джерсійця.
Стен вибурхує сміхом, Кайл буравить його поглядом, і Стен примирливо підкидає руки: ну все-все, не сміюся.
- Нашо?
- Думали, що завдяки моїй джерсійській сутністі "крига скресне", - демонстративно показує лапки Кайл, відкинувши джойстик.
- І шо, скресла? - тягнеться Стен за чіпсами.
Перед очима ні до чого виникло обличчя Такера з дивно блискучими сірими очима. Ніби крига у його очах справді хруснула, оголюючи нутро. Кайл втомлено потер очі руками, зариваючись обличчям у долоні: скільки б він не тер, картинка наполегливо не бажала стиратися з його пам'яті.
- Скресла.
- Шо було? - жує чіпси Стен.
- Я... - всередині його голови Такер важко дихає, його оголений живіт тремтить, твердість у паху торкається промежини Кайла. Від спогадів по спині пробігає слабкий розряд струму. Брофловскі мотає головою, відганяючи. - Наговорив маячні.
- Для такого жодних джерсійців не треба, пацани дарма старалися, - регоче Стен.
Кайл мляво відважує йому стусана, Стен шипить і посміхається, потираючи постраждале місце. Кайл посміхається у відповідь теж, ховаючи кадри з Такером, що маячать перед очима, в голові подалі.
Він хапає джойстик, щоб продовжити грати, але його телефон пищить, привертаючи до себе увагу і повідомляючи про нове повідомлення.
"Можеш забрати проект про китайців собі, я не буду його з тобою захищати."
Кайл вчитується в холодний, промерзлий текст від Крейґа, і сором захльостує його з головою.
Вирази обличчя Стена і Токена безцінні, коли Венді та Ніколь закінчують свій виступ.
- І наостанок хочеться додати: будьте уважні до своїх коханих, - цідить Венді зі сцени, віднайшовши в натовпі Стена і злісно кидаючи мікрофон.
Шкільне журі посилено строчить примітки, Сильна Жінка захоплено аплодує.
- Дякую, дівчатка, - підбирає мікрофон з підлоги містер Макі. - Це були Венді та Ніколь з їхнім соціологічним дослідженням на тему "Стосунки та дружба: баланс між партнером і друзями". Чудовий виступ, зрозуміленько. За кілька хвилин на сцену вийде наступний учасник, Кайл Брофловскі.
Кайл видихає. Він практично не нервує, проєкт зроблено чудово, а виступати з промовами для нього раз плюнути. Брофловскі спускається до сцени, біля входу на яку помічає Крейґа.
Такер сидить у зоні виступаючих, і Кайл миттєво дивується. У фінал вийшли як попарні, так і особисті проєкти - значить, Крейґ встиг замутити щось ще?
Крейґ помічає увагу Кайла, перехоплює його погляд. Кайлу все ще соромно за те, що сталося у Баттерса, але він не відвертається. Сірі очі невідривно дивляться на нього кілька секунд, перш ніж у його бік спрямовується середній палець. Кайл зітхає. Відмінне благословення. Але він, між іншим, зараз один їхній колишній спільний проект представлятиме.
Виступ проходить як по маслу. Брофловскі примудряється відмінно відповісти на запитання після презентації й отримати схвальні кивки від журі. Зі сцени він іде задоволений.
Знову стикається з Крейґом; той піднімається на сцену, його виступ іде наступним. Вони знову побіжно перетинаються поглядом, і Такер зі звично індиферентним обличчям йому коротко киває; Брофловскі розгадує в цьому скупому русі головою похвалу за гідне представлення їхньої роботи, і Кайл урочисто обіцяє собі вибачитися перед Крейґом. Після виступів, звісно ж.
Кайл плюхається назад на місце поруч зі Стеном, той автоматом простягає йому пляшку з водою, і Кайл із вдячністю починає її сьорбати; мікрофон містера Макі шипить у зал:
- М-да, дякую. Дитяча праця - це погано, зрозуміленько? Далі в нас Крейґ Такер і його пошукове дослідження на тему "Люди з Джерсі: особливості поведінки".
Кайл давиться водою.
Він зараз знесе кому-небудь голову. Брофловскі ледве стримує свербляче бажання впечатати Картману, який палко шепотів Кенні сокрушення, що, мовляв, якого біса вони до такого не додумалися від самого початку, з таким-то екземпляром під боком. Кенні погоджується, адже у Такера картинки презентації жалюгідні, а вони б оформили таке як цукерочку, і Кайл заплющує очі, намагаючись не оформити, бляха, їм срані пики.
Лють пузириться всередині, і Кайл тягне носом повітря.
Крейґ монотонним голосом дякує всіх за увагу, чекає коментарів. Картман активно тягне руку - він обожнює всіх валити і ставити каверзні запитання; і Кайл підривається з місця і звалює із залу раніше, ніж Картману дадуть можливість відкрити рота. В іншому разі Кайл би за себе не ручався.
Свіже повітря мінімально приводить його до тями, і Кайл бреде, не розбираючи шляху: ноги самі приводять його до Старкового Ставу.
Він бездумно дивиться на край крижаних кірок на воді біля берега, коли чує:
- Брофловскі.
Гнів спалахує всередині зблиском, і Кайл заплющує очі, щоб його вгамувати.
- Брофловскі, - тиша. - Кайлі.
Кайл різко повертається, стиснувши руки в кулаки.
- Ти охуїв?!
На обличчі Крейґа його улюблена маска байдужості, але груди ганяють повітря туди-сюди. Невже він біг?
Кайл дивиться агресивно, злобно, і Крейґ у відповідь виставляє середній палець.
- Палець свій сраний прибрав, або я тобі його зараз зламаю.
Такер і бровою не поводить, витріщається тільки, і його байдужа фізіономія остаточно виводить Кайла з себе. Він за два кроки підлітає до Такера і різким відточеним рухом вмазує йому в його кам'яне їбло. Крейґ відсахтується назад, хапаючись за ніс: кров хлюпає йому на куртку.
Кайл піднімає руки до обличчя, готуючись захищатися, але у відповідь йому абсолютно несподівано прилітає гомілкою по стегну. Він мукає від раптового удару, підбирається знову, але Такер більше нічого не робить і навіть не ворушиться; тільки голову назад закидає, намагаючись не заливати кров'ю все навколо.
Кайл дивиться на краплі крові в снігу, на нерухому фігуру поруч, і його попускає. Він недбало хапає Такера за рукав і тягне до ставка, саджає його і себе біля берега. Кайл підповзає до води і відколює звідти шматок льоду. Повертається до Крейґа, простягає; той мовчки його приймає, стягує рукавичку і через неї прикладає лід до носа.
Кайл проробляє те ж саме зі своєю ногою крізь штани; тканина неприємно намокає і холодно липне до шкіри. Синяк буде величезний. Кайл із досадою кидає шматок льоду назад; крижинка завмирає на замерзлій поверхні біля краю ставка.
- Знаєш, як зветься? - раптово запитує Крейґ. Кайл стежить за рухом його руки, що вказує на сніг на воді, заперечно хитає головою. - Сніжура. З неї і починається льодостав.
Крейґ тримається за розбитий ніс, дихає важко, через рот, але голос у нього практично не змінюється.
- Бачиш, як багато? Значить, ставок скоро замерзне, і можна буде кататися, - продовжує він.
Розміреність його мови по-дивному зачаровує; Кайл слухає, заривається почервонілими руками в кишені своєї куртки.
- Тільки он у тому місці, - вказує Крейґ, - з року в рік ополонка. Але вітру там немає, тому це напевно відбувається...
- Через ґрунтові води? - припускає Кайл.
Кайл теж це помічав. Говорив пацанам, і Картман зазвичай жартував про відхожі місця для риб.
- Угу, найімовірніше, - мукає Крейґ. Кайл повертається до нього, перехоплює його погляд.
- Ото ти мудак, Такер.
Крейґ знизує плечима.
- А хіба це не ви намагалися нас наїбати? - каже він і, отримавши виразну підняту брову від Кайла, продовжує: - Твік іноді доречно параноїть. Ви занадто люб'язно поводилися останнім часом.
Кайл мовчить, хохлиться як горобець.
- Але робити проєкт з тобою було незле, - додає Крейґ, і ось такої фрази Кайл абсолютно не очікував.
- Оу, ем, - губиться він. - З тобою теж, - вирішує зізнатися Кайл у відповідь. Все одно це правда, чого ховати?
- Щоправда, ти майже всю другу частину в презентації пропустив. Зате про дитячу працю багато було. Більше, ніж зробив би я.
- Щоб емоційно посилити виступ, - знизує плечима Кайл.
- Угу, ти таке вмієш. Думаю, у тебе всі шанси на перемогу. От у мене проєкт був сируватий.
Кайл очікувано гарячкує:
- У тебе проєкт був хуїватий, - каже Кайл і хоче додати ще тисячу розпечених жорстких слів на цю тему, але Крейґ несподівано рубає його полум'яну промову на кону:
- Хочеш виправити?
- А? - глохне Кайл.
- Я хочу цей проєкт дотягнути, щоб можна було навіть на вступні з ним іти. Можеш приєднатися, розділимо його.
- Кличеш бути своїм піддослідним кроликом? - обурюється Кайл.
- Скоріше, кличу бути своїм партнером.
Кайл закриває рота. Повертається до ставка, дивиться на замерзаючу воду. Зводить брови до перенісся, обмірковує.
- А що заважає мені створити свій проєкт на цій основі і явно крутіший за твій?
- Не зможеш, - відповідає Крейґ. - У тебе начисто вимикається адекватність при джерсійцях, а твої друзі тебе додатково дратують. А тобі потрібна людина, яка зможе витримувати твої метаморфози.
Кайл хмикає, кидає на Крейґа зухвалий погляд.
- Типу тебе, хочеш сказати, Крейґ?
Такер спокійно витримує насмішку в запитанні Брофловскі, вчіплюється в Кайла очима. І знову дивиться.
- Типу мене, - просто відповідає він.
Очі в нього знову хвилююче мерехтять, і цей новий, незвичайний вираз обличчя зазвичай байдужого Такера справді заворожує. Тільки ніс у Крейга починає опухати.
Кайл простягає до нього руки: пальцями лівої утримує за щелепу, щоб не смикався, правою обмацує ніс. Крейґ шипить, але не відсторонюється. Кістка ціла.
Кайл залишає пальці лежати на обличчі Крейґа довше, ніж треба, бо блискучі сірі очі страшенно магнетизують, поглинаючи цілком. Кайл би хотів бачити такий погляд Такера частіше. Набагато частіше.
- Добре, Такер, - каже Кайл, відпускаючи його обличчя. - Завтра о шостій у мене. Почнемо переписувати твій джерсійський проект.
Крейґ ледве помітно посміхається у відповідь.