Chapter Text
Покажи мені, який ти безсоромний.
Напиши це на моїй шиї, чому ні?
І я не зітру це.
Ти потрібен мені, більше ніж мені хотілося б.
Ти потрібен мені, більше ніж мені хотілося б.*
Гаррі впав на Ґриффіндорський стіл, його чоло зрівнялося з полірованою ялиною. Його окуляри лежали поруч із ним, обережно складені та засунуті між тарілками глазурованої різдвяної шинки та святкових пирогів.
Герміона сиділа біля нього, їх стегна торкнулися, коли вона брала своє картопляне пюре, хмурий вираз на її обличчі. Тиша між ними була некомфортною і густою, різко контрастуючи з милим воркуванням Рона і Лаванди за столом. Яка радість бути з ними.
Це була нова буденність Герміони та Гаррі. Кожен прийом їжі, кожен урок, кожне тренування і матч з Квіддичу, і кожна клята секунда, коли вони знаходились в межах ста ярдів** від Рона. Лаванда Браун і другий наймолодший Візлі були нерозлучні- на превелике розчарування їх друзів і родин, яким дісталось нещасливе завдання бути свідками усього цього.
“О, Вон-Вон! Хіба це не найчарівніша вечеря? Я так люблю святкування після Квіддичу!” Сказала вона, її голос надокучливо пролунав у вухах Гаррі. “А ти хіба ні?”
“Я люблю все, що любиш ти,” Відповів Рон, його нудотно-солодкий голос змусив Гаррі пирхнути. Він злегка поворухнув рукою, глянувши на Герміону крізь маленьку щілину у своєму захисті.
Її брови були нахмурені, а губи стиснуті, легке тремтіння її рота привернуло увагу Гаррі. Не дивлячись на те, що Гаррі ненавидів недавно знайдену закоханість Рона, Герміона переносила це найгірше. Гаррі не міг винити її. Він знав зі свого четвертого року, як це — спостерігати за людиною, яка тобі подобається і бачити її з кимось іншим- і це точно не було приємним відчуттям.
Проте те, як Герміоні вдавалося проводити години з ними двома, Гаррі не вдавалося досягти з Седриком і Чо- не те щоб він взагалі намагався.
Він штовхнув її ногу своїм коліном, дивлячись як вона тяжко ковтає, відводячи очі від жахливих проявів любові всього за кілька кроків від них. “Гей,” Сказав Гаррі, піднімаючи голову і надягаючи свої окуляри. “Я вже майже закінчив, як щодо тебе?”
Герміона кивнула, швидко кліпаючи, щоб прибрати розмитість з очей. “Я готова.” Сказала вона, її голос зламався. Гаррі кивнув, збираючи власні й Герміонині речі та перекидаючи їх через своє плече, Рон все ще не помічав цієї ситуації.
Гаррі встав з лавки, в ту ж секунду привертаючи увагу Рона, Лаванди та, напевно, половини Великої Зали, велика частина якої спостерігала за ним весь час. Зітхаючи, він поправив свою мантію і повернувся до Герміони, щоб подати їй її шарф.
“Ви йдете?” Запитав Рон зі звинуваченням в його голосі. “Ти майже не їв- ви обоє.”
“Просто не голодний,” Збрехав Гаррі, добре знаючи, що вони обидва можуть просто прослизнути на кухню пізніше. “Ще Герміона допомагає мені підготуватись до тесту з Зіллєваріння наступного тижня.”
“Ти? Вчишся?” Рон пирхнув, відсовуючи свою тарілку і складаючи руки на грудях. Джіні, котра сиділа за кілька сидінь від них, обернулась, її погляд перейшов на її брата. “Не найобуй мене, Гаррі, я знаю про що це все.”
“Ні, не знаєш,” Процідила Герміона, її очі звузились. “Облиш це, негайно. Ти робиш сцену.”
“Не говори так зі мною,” Рон виставив палець в її напрямку, його щоки червоні. “Я не якась собачка, якою ви можете керувати, і я зроблю кляту сцену, якщо я захочу.”
“Відвали, Рон,” Прошипів Гаррі, оборонно встаючи між Роном і Герміоною. “Ти був на межі весь тиждень- не вивалюй це на нас.”
“Тобі не подобається, що я щасливий!” Прогарчав Рон, виставляючи свої зуби. Більшість Великої Зали тепер дивилась на них, їх увага перейшла на слину, яка вилетіла з роту Рона. Лаванда дивилась самовдоволено, спершись підборіддям на долоню. “Ти хочеш, щоб я був нещасним і сумним, просто як ви двоє, і тепер, коли я не такий, ви всі невдоволені!“
“Це неправда, Рон,” Сказала Герміона, стаючи на сторону Гаррі. “Ми не можемо зробити навіть найпростіші речі, щоб не дратувати тебе! Якщо ти такий щасливий, тоді чому ти постійно зриваєшся на своїх друзях?”
“Такі собі ви друзі, ви ледве мене помічаєте!”
“Тому, що ти постійно лижешся зі своєю дівчиною! Що ти хочеш, щоб ми зробили? Витріщались?”
“Можливо, якби твій ніс не був постійно в книжках або в дупах вчителів, в тебе б теж було з ким полизатись!”
“Досить,” Перебив Гаррі, беручи Рона за плечі й штовхаючи на його місце. “Візьми себе в руки, Рон. Не говори так з нею.”
“Тільки не ти теж, Гаррі!” Застогнав Рон, відштовхуючи руки Гаррі. “Чого ти на її боці? Я не роблю нічого неправильного!”
“Мені все одно. Я більше не хочу сперечатись про це,” Гаррі нахилився в сторону, беручи руку Герміони й відтягуючи її від столу. Сотні очей спостерігало за тим, як вони йшли по проходу, Ронові тяжкі кроки недалеко позаду. “Продовжуй йти, не обертайся до нього.”
“Але-“ Почала Герміона, але злий крик Рона перебив її.
“Заздрісні покидьки, ви обидва! Забудь про приїзд до Нори після екзаменів наступного тижня, Гаррі. Якщо ти більше не можеш терпіти мене, тоді ти, курва, не запрошений!”
“Чудово!” Гаррі крутнувся на каблуках, кружляючи прямо біля столу Слизерину. Їх оплески та кепкування заставили його кров кипіти, пальці міцно стиснуті в кулаки. “Насолоджуйся своїм Різдвом без друзів, мудак! Передавай Моллі мої вітання,” Випалив він, вибігаючи з Зали, Герміона слідом за ним.
“Гаррі, це твоє Різдво!” Благала Герміона, взявши його за руку. “Ти не можеш поїхати до Дурслів!”
Гаррі видихнув, його обличчя гаряче, а серце калатає. Вони сповільнилися, як тільки опинилися на достатній відстані від Великої Зали, яка, скоріше всього, вже була заповнена плітками про те, як вони з Роном побили глечики.
“Я просто залишусь тут, Герміоно. Це не перше Різдво, яке я проведу один.” Гаррі обернувся, щоб глянути на неї та був шокований раптовими сльозами, які стікали по її обличчю. Він потягнувся до її обличчя, щоб витерти вологі доріжки. “Гей, Герміоно, все добре.”
“Ні, не нормально!” Схлипнула Герміона, потягнувшись, щоб покласти свої руки на його зап‘ястя. “Це все моя вина! Якби я просто тримала свій рот замкненим і доклала більше зусиль, вдаючи, що я не закохана в нього, нічого з цього не трапилося б!”
Гаррі відпустив її обличчя, стискаючи її в міцних обіймах. Він поклав підборіддя на її м‘яке волосся, його живіт скрутило, коли він відчув, що його сорочка мокра від сліз Герміони. “Це не так, Герміоно. Рон напрошувався на сварку весь тиждень- сьогодні він просто отримав те, що хотів. Ти не винна, що він поводиться як мудак.”
“Але Гаррі,” Вона схлипнула, відсторонюючись, щоб подивитись на нього. “Я була тою, хто хотів піти- ти бачив. Я просто не можу бачити їх такими- щасливими разом.” Вона злісно витерла сльози, її обличчя скривлене. “Я заздрю. Я ненавиджу, що це вона, а не я. Це робить мене поганою людиною?”
“Не зовсім,” Сказав Гаррі, заправляючи пасма, які вибились, їй за вухо. “І це його проблема, якщо він не може побачити, що він втрачає.”
“Повністю погоджуюсь,” Сказав голос, роз‘єднуючи Гаррі й Герміону. Пенсі Паркінсон завернула за ріг, її губи стиснуті, а очі злісно блищать. “Коли він закричав на тебе, я ледь не вмазала йому.”
“Пенсі,” Герміона усміхнулась скрізь сльози, широко відкриваючи руки. Гаррі дивився з відкритим ротом, як Пенсі обійняла Герміону, міцно стискаючи її та притискаючи губи до скроні. Герміона відхилилась, її очі розширились, коли вона зрозуміла, що Гаррі досі був тут. “Мерлін, Гаррі, ми з Пенсі друзі- вона знає про Рона.”
Гаррі кліпав очима, намагаючись переварити інформацію. Герміона і Пенсі? Пенсі Паркінсон? Та сама дівчина зі Слизерину, яка постійно глузувала і знущалась з них? Та сама, яка була найкращою подругою найгіршого ворога Гаррі, Драко Мелфоя? Він намагався не показувати свою недовіру.
“Як так? Не хочу здатися грубим, але…як це..сталося?”
“Довгі ночі в бібліотеці,” Відповіла Пенсі, її очі рухалися між Герміоною і пустим коридором позаду них. “Ми провели багато часу разом. Ділились деякими речами щодо наших друзів. Це нелегко — бути компаньйонами Обраного і Дедді-ішьюс Мелфоя- деколи тобі просто потрібно пожалітись комусь, хто розуміє.”
“Вибач, Гаррі,” Герміона збентежено усміхнулась. “Ти знаєш, що я б нізащо тебе не проміняла, але іноді твоя погана репутація може бути трохи…”
“Гнітючою,” Закінчила Пенсі, глипнувши на свій годинник. “Вибачте, маю йти. Сьогодні Слизеринська Різдвяна вечірка і я маю підготуватись.”
“Слизеринська Різдвяна вечірка?” Спитав Гаррі. “Я ніколи не чув про неї.”
“Цікаво чому,” сухо відповіла Пенсі. “Ґриффіндорцям вхід заборонено, окрім спеціально запрошених. Наприклад, Герміона,” Пенсі усміхнулась, штовхаючи Герміону плечем. “Інші гуртожитки теж тільки за запрошенням, але особливо Ґриффіндорцям, особливо Гаррі Поттеру, не раді.”
“Це грубо.” Сказав Гаррі, схрестивши руки на грудях, його его поранене.
“Це наша вечірка- ми запрошуємо, кого хочемо,” Пенсі крутнулася на підборах, блиснувши усмішкою через плече. “Ти повинна прийти, Герміоно! Ти можеш скаржитися щодо Рона і напитися водночас!”
“Я подумаю про це!” Відповіла Герміона, її усмішка згасла. Вона повернулась до Гаррі. “Я нізащо не зможу піти одна. Мене з‘їдять заживо.”
“Ну, я не запрошений,” Сказав Гаррі, з‘єднуючи їх руки й прокладаючи шлях до спалень Ґриффіндору. “Ніби я взагалі хотів туди йти.”
“Не ображайся, Гаррі,” Передражнила Герміона. “Я отримала достатньо від Рона, щоб мені вистачило до кінця життя.”
***
“Справді, Герміоно, тобі треба піти,” Гаррі лежав догори ногами на ліжку Герміони, безлад з чорних кучерів на його голові. “Ти просто маєш піти без мене.”
“Я не можу!” Роздратовано сказала Герміона. “Будь ласка, Гаррі- просто піди зі мною!”
“Я не запрошений,” Гаррі імітував голос Пенсі, скрививши обличчя. “Гаррі Поттеру НЕ раді.”
Герміона постукала пальцем по підборіддю, крокуючи вперед-назад перед очима Гаррі. У нього починало паморочитися в голові. “Гаррі Поттеру не раді…” Вона крутнулася на каблуках і присіла перед Гаррі, усмішка розрізала її обличчя. “Тоді не будь Гаррі Поттером!”
“Що?” Гаррі звалився з ліжка, впавши на підлогу. Він підвівся, поправляючи криві окуляри на носі. “Ти кажеш, що я повинен випити Багатозільну настійку? Я не думаю, що вечірка цього варта, Герміоно.”
“Ні, не Багатозільну настійку. Недостатньо часу, щоб її зварити. Нам потрібно придумати маскування.” Вона зупинилась, її очі забігали по кімнаті. “Ти можеш використати Гламур!”
“Що?” Спитав Гаррі, коли вона крокувала через гуртожиток, відкриваючи скриню й копаючись на дні. Вона обережно дістала набір Рейвенкловських мантій, які вона з гордістю поклала перед Гаррі.
“Гламур. Ти можеш тимчасово змінити свій зовнішній вигляд, вдягнувши це.” Вона кинула йому мантію. “Тебе буде не впізнати.”
Гаррі підповз, щоб взяти мантію, здивовано крутячи її у своїх руках. “Де ти їх взяла?” Він глипнув на неї, трохи перелякано. “Навіщо тобі набір Рейвенкловських мантій?”
“Для того випадку, якщо мені треба буде прослизнути в гуртожиток Рейвенклову.” Нетерпляче сказала вона, постукуючи ногою по землі. “Луна дала їх мені. Ти можеш просто одягнути їх, будь ласка?”
Гаррі зняв свою мантію і кинув її на ліжко Герміони, закинувши краватку на шию та затиснувши мантію під підборіддям. Крутнувшись на каблуках, він показав їй свою найкращу усмішку. “Як я виглядаю?”
Герміона, усміхнувшись, закотила очі, поправляючи комір. “Тобі личить блакитний. Тепер, щоб Гламур спрацював, тобі потрібно добре все уявити, я маю на увазі, дуже добре,” Герміона відступила, милуючись своєю роботою. “Закрий очі й дозволь чарам поглинути тебе.” Гаррі зробив так, як йому сказали, заплющивши очі та уявляючи своє маскування.
Голос Герміони продовжував лунати в його голові, ехом відлунюючи в кімнаті, коли повітря навколо нього спотворювалося. “Всього на кілька годин, Гаррі Поттера не існує. Ти можеш бути ким захочеш, без всього тиску твого імені.” Вона злегка охнула, але Гаррі проігнорував це, зосереджуючись на своїх чарах. Як тільки він закінчив, він повільно відкрив очі, кліпаючи від розмитості його окулярів.
Знімаючи їх, він зробив крок назад від раптової ясності. Без окулярів, виблискуючи своєю золотою усмішкою, він подивився на Герміону. Вона сплеснула в долоні, її волосся підстрибнуло на плечах.
“Це неймовірно, Гаррі- чи краще, ну, як тебе називати?”
“Джеймс,” Впевнено сказав Гаррі, підійшовши до дзеркала Герміони, щоб подивитись на себе. Його волосся було шоколадно-коричневим, з тьмяними світло-коричневими хвилями, що закручувалися над його вухами. Коли він усміхнувся, ямки з‘явились на його щоках і він повернув голову в сторону, милуючись гостротою своєї щелепи. Його шкіра була засмагла й усипана ластовинням, а очі карамельного кольору, широкі та ясні. “Джеймс Еванс.”
Герміона підняла брову, коли він підійшов до неї довгими кроками. “Ти не дуже вигадливий, чи не так?”
“В цьому всі веселощі,” Підморгнув Гаррі, беручи її за руку і переплітаючи їхні пальці. “А тепер пішли звідси, доки Парваті чи Лаванда не повернулись і не побачили тебе з випадковим Рейвенкловцем.”
“Це б їх добре налякало,” Захихотіла Герміона, дозволяючи Гаррі витягнути себе за двері. “Ще одна річ щодо Гламуру- ти повинен слідкувати за тим, щоб він був на тобі постійно. Одна помилка і твоє маскування зруйноване.”
“Зрозумів.” Кивнув Гаррі. “Я подбаю про це.” Вони двоє прокралися крізь тіні як змії, їхні кроки майже беззвучні в вітальні. Вони без проблем вийшли за двері та прослизнули під плащем-невидимкою Гаррі до гуртожитку Слизерину.
“Ти впевнена, що ми зможемо потрапити всередину?” Спитав Гаррі вже, напевно, втретє, стоячи рука-в-руку з Герміоною за дверима, схожими на сховище.
“Пенсі сказала, що я можу взяти з собою будь-кого, окрім ‘Поттера’ і ‘Візлі’,” Вона посміхнулась, дивлячись збоку на Гаррі. “Добре, що я не взяла з собою Гаррі.”
“Добре,” Гаррі видихнув, і його подих перехопило, коли двері відчинилися, Пенсі невпевнено стояла з іншого боку.
“Привіт, красуне,” Слизеринка посміхнулась, спираючись на двері, її очі мутні. “Я чекала на тебе. І ти взяла друга?” Недбало кинула Пенсі, оглядаючи його з ніг до голови.
“Ти сказала, що я можу,” Впевнено сказала Герміона. “Нам обом потрібна була розрядка.”
З-за спини Пенсі пролунав гуркіт, а потім крик і пронизливі звуки розбитого скла. Дівчина закотила очі, ворухнувшись і злегка розливши напій в її руці.
“Друзі Герміони — це мої друзі. Окрім Поттера і Візлі. Якби мені довелося жити в одному гуртожитку з тими душними Ґриффіндорцями, я б з‘їхала з глузду.”
“І не кажи,” Гаррі кивнув головою, його голос чужий у вухах. “Я б помер від нудьги менш ніж за годину.”
Пенсі підняла брову, відкриваючи двері ширше і запрошуючи їх зайти. Як тільки Герміона опинилася на відстані витягнутої руки, вона перекинула руку їй через плече, нахилившись до вуха. “А цей мені подобається. Він гарний. Як так вийшло, що я не бачила його раніше?”
“Він постійно у своєму гуртожитку,” Прошепотіла у відповідь Герміона, захихотівши. “Як я сказала, нам обом потрібна була розрядка.” Герміона вирвала склянку з руки Пенсі й перехилила її назад, одним рухом опустивши її, ледве здригнувшись, коли вона проковтнула.
“Вітаю тоді,” Пенсі усміхнулась, витягнувши руку, щоб вдарити Гаррі у плече. “Перед тим, як ми підемо у вітальню, як тебе звати?”
“Джеймс,” Збрехав Гаррі, його голос веселий. “Джеймс Еванс.”
“Добре, Джеймс- ти, очевидно, ніколи раніше не був на Слизеринській вечірці, тому є деякі речі, які тобі потрібно знати. Напої є в барі, але ти сам відповідаєш за свою склянку. Усі ставки на ігри є остаточними та будуть виконані. О четвертій ранку всіх не-Слизеринців проганяють,” Пенсі замовкла, обертаючись навколо Герміони, щоб смикнути Гаррі за краватку. “І останнє: все, що трапилося в підземеллях, залишається в підземеллях.”
Підморгнувши, Пенсі відпустила його, схопивши Герміону однією рукою, а Гаррі іншою, і потягнула їх до вітальні.
Почуття Гаррі одразу були переповнені абсолютним хаосом, у який він потрапив. Запахи диму, поту та алкоголю витали в повітрі підземелля, пульсуючи енергійною музикою та мерехтливими зеленими вогнями. Гаррі відчував ритм в грудях і ледве стримував руки від тремтіння.
Герміона глипнула на нього, зацікавленість на її обличчі. Гаррі озирнувся на неї, його серце калатало. Він чекав, що щось станеться. Що хтось подивиться на нього і скаже “Дивіться! Це Гаррі Поттер!” Але ніхто цього не зробив. Гаррі сп‘янів від відчуття того, що в переповненій кімнаті він є ніким, непомітним і нічим не примітним.
“Перші враження?” Спитала Пенсі, її очі майже чорні в темноті.
“Це місце божевільне,” Вдихнув Гаррі, вбираючи в себе все. У підземеллях був повністю функціонуючий бар, ним керували студенти, яких Гаррі впізнав зі свого курсу Зіллєваріння. У дальньому кутку гучно сперечалися про азартні ігри, як-от зачарований дартс і пінг-понг, а крики перемоги розрізали вуха. На столі в іншій зоні стояло щось схоже на спеціально вирощені галюциногени та трави досвідчених студентів Гербології, повітря було наповнене туманним димом і випадковими іскрами вогню.
В центрі кімнати був танцювальний майданчик, зачарований вогнями, які спалахували в ритмі будь-якої пісні, що лунала з динаміків, Блейз Забіні сидить на місці діджея з краваткою на голові та напіврозстебнутою сорочкою.
Високий хлопець помахав їм трьом, коли вони з‘явилися на танцювальному майданчику, усмішка Гаррі стала неможливо широкою, волосся Герміони підстрибувало в такт її рухів. Між мерехтливими вогнями й товсто набитими тілами, щоки Гаррі розчервонілися від жару. Він неймовірно добре проводив час.
Він танцював з Пенсі та Герміоною, розкручуючи обох дівчат, вони закинули голови назад від сміху, а горло боліло від того, що вони кричали одна одній тексти пісень. Гаррі пив чарки вогняного віскі так, наче пив власну смерть, Ліз Татл і Меттью Ріддл стукали в бар і кричали з обох боків.
Краватка Гаррі розв‘язалась, коли Асторія Ґрінґрасс обійняла його за шию, цілуючи Гаррі так пристрасно, як можна цілувати тільки через випивку і танці. Її губи були на смак як кориця та зелені яблука, а її помада заплямувала комір його сорочки.
Він танцював, пив і грав в зачарований пінг-понг, де рев студентів подолав приплив крові у його вухах, його барабанні перетинки розривалися, коли він кидав снітч прямо в найдальшу чашку.
Після того, як він вислизнув від Дафне Ґрінґрасс і Теодора Нотта, який напрочуд добре цілувався, Гаррі пішов шукати Герміону та Пенсі, яких він загубив на початку гри в зачарований пінг-понг.
Він прогулювався, мружачись крізь різнокольоровий туман, його розум був затьмарений від напоїв і неправильних рішень. Він не помітив жодної з дівчат, але зрештою помітив спалах світлого волосся, яке набагато легше привернуло його увагу.
Гаррі підійшов до старости Слизерину з калатаючим серцем у грудях, наполовину зосереджений на підтримці чарів, а іншою половиною намагаючись не думати про те, який хороший вигляд мав Драко Мелфой крізь п‘яні очі.
Блондин відпочивав на оксамитовому дивані, його ноги відкриті, а руки лежали на спинці дивану. Його мантія була покинута на сидінні біля нього, а голова закинута назад; відкриваючи Гаррі вид на клубок диму, що підіймався з його розкритих губ.
“Це місце зайняте?” Спитав Гаррі, благаючи, щоб його голос не тремтів. Драко підняв голову, його повіки важкі, а очі червоні. Коли він побачив Гаррі, він підняв брову і знизав плечима, цим жестом запрошуючи Гаррі сісти.
Гаррі обережно приземлився на дивані біля Драко, щоб випадково не торкнутись його. Він занурився в оксамитові подушки, намагаючись і провалюючись у тому, щоб не дивитись на горло Драко, коли він зробив ковток з найближчої склянки.
“Ти новенький?” Запитав Драко, його голос хрипкий і низький. Серце Гаррі калатало і він задумувався про втечу. Він сидів на відстані пари дюймів від хлопця, який всією душею його ненавидів, якого ВІН ненавидів.
“На Слизеринських вечірках,” Гаррі весело усміхнувся, його очі розфокусовані. “Герміона взяла мене з собою.”
“Ґрейнджер тут? Не дивно, що я не бачив Пенсі,” Драко пирхнув, роблячи затяжку з косяка, який він тримав між пальцями. Він глянув збоку на Гаррі, невелика усмішка зростає на його обличчі, коли він стиснув губи, випускаючи дим у формі змії. Вона прослизнула навколо шиї Гаррі, змушуючи його тремтіти. Драко підняв самокрутку. “Хочеш?”
“Будь ласка,” Видихнув Гаррі, нахилившись до нього, перш ніж Драко опинився ближче, і піднімаючи косяк до своїх губ. Блондин дивився на нього, доки він зробив глибоку затяжку, злегка кашляючи, коли їдкий дим потрапив у горло.
Драко засміявся, звук, від якого живіт Гаррі скрутило, забираючи цигарку, але не відхиляючись. “Не куриш?”
“Ніколи не курив,” Гаррі прокашлявся, зморщивши ніс. “З цього моменту, я буду тільки пити.”
“Вперше?” Драко нахилився вперед, їхні стегна торкнулись. Блондин облизнув губи, Гаррі спостерігав за рухом, кров приливає до його обличчя. “Я думав, що ти добре справлявся, Рейвенкловець.”
“Джеймс,” Пробурмотів Гаррі, його очі приклеїлись до губ Драко. “Джеймс Еванс.” Спалах емоцій пройшовся обличчям Драко, але це було настільки швидко, що Гаррі вирішив, що це п‘яна параноя. “А ти Драко Мелфой.”
Драко затремтів, його нога здригається об ногу Гаррі. “Наскільки ти п‘яний, Еванс?”
“Недостатньо,” Засміявся Гаррі, його повіки опущені. “Наскільки ти під кайфом?”
“Занадто,” Пробурчав Драко, злегка відсторонившись. Гаррі одразу потягнувся вперед, обхопивши пальцями краватку Драко. Блондин подивився на пальці, тоді на обличчя Гаррі, його очі шукають. “Я не в настрої для ігор.”
“Я не граю в жодні ігри,” Пробурмотів Гаррі, алкоголь в його голові та бажання в його голосі. “Хіба ні?”
Драко усміхнувся, нахиляючись вперед, щоб притиснути їх лоби разом. Він видихнув, повітря було гарячим на обличчі Гаррі, пахнучи димом і червоним деревом. “Не в ті, якими ти ділишся…Еванс.” Він глипнув на Гаррі, його очі почервонілі та сяють сріблом.
“Ти виглядаєш знервованим,” Усміхнувся Гаррі, показуючи свою власну невпевненість. Він потягнувся, обхоплюючи рукою шию Драко та притягуючи його ще ближче. Їхні носи були на відстані кількох сантиметрів. “Що таке?”
Сміх вирвався з грудей Драко, коли він відхилився, наповнюючи все ще мінімальну відстань між ними луною його тихого сміху. Його очі були примружені від веселощів, і Гаррі не міг нічого зробити, окрім як усміхнутись. Він ніколи не бачив Драко таким раніше- безтурботним і так близько. Занадто близько. “Заткнись,” Сказав він, переміщаючи руки зі своїх колін на стегна Гаррі.
“Що смішного?” Спитав Гаррі, відчуваючи вагу рук Драко на своїх штанах. Коли Драко не відповів, Гаррі продовжив. “Нумо, Мелфой. Ти зараз луснеш від сміху.”
“Ти безсоромний,” Сказав Драко дражнячись, притягуючи стегна Гаррі ближче. “І це смішно, бо це зводить мене з розуму.” Пробурмотів він, знову нахиляючись.
“Говори за себе,” Гаррі видихнув, його повіки, тремтячи, заплющилися, коли відстань між ними зникла. “Я всю ніч цілував випадкових людей, гадаючи, де ти.”
“Більше не роби цього,” Драко усміхнувся йому в губи, притягнувши Гаррі собі на коліна. “Просто поцілуй мене.”
“Як ти думаєш, що я зараз роблю?” Гаррі нахилився в поцілунок, за його очима блимали феєрверки.
Той перший поцілунок тривав, здавалося, вічність, час застиг навколо них. Їхні губи рухались повільно й ніжно, і Гаррі ледве міг сформувати чітку думку. В якийсь момент він згадав, що цілує Драко Мелфоя, але він не міг зосередитись на будь-чому, окрім його губ.
Драко відкрив очі, швидко заплющуючи їх і усміхнувшись в рот Гаррі. Руки блондина міцніше стисли стегна Гаррі, і їхні поцілунки стали більш хтивими, більш різкими.
Гаррі застогнав в рот Драко, коли він прикусив його нижню губу, водночас притиснувши їхні стегна один до одного. Гаррі потягнувся, хапаючи жменю білявого волосся, відтягуючи голову Драко назад і надаючи собі доступ до його шиї.
Він залишав гарячі поцілунки на блідій шкірі Драко, стискаючи зуби, що змусило Слизеринця звиватись під ним.
“Негідник,” Вилаявся Драко і запустив руки під сорочку Гаррі, досліджуючи теплу шкіру. “Не залишай жодних слідів.”
“Відчепись, Мелфой,” Майже видихнув Гаррі, відхиляючись, щоб помилуватись першим засосом, який він залишив на шкірі Драко. “Я тебе цілую. Я буду робити, що захочу.”
“Тільки ти,” Сказав Драко, його голос ледве чутний для Гаррі. Він знову подався стегнами вперед, ледве даючи брюнету час зойкнути перед тим, як губи Драко були на його власних, кусаючи шкіру, щоб отримати доступ до язика.
Гаррі жадібно досліджував рот Драко, рухаючись більше на почуттях, ніж на тумані збудження, яке затьмарило йому голову. Він час від часу згадував про чари, але кинувши швидкий погляд на волосся, яке стирчало перед очима, побачив, що вони все ще тримаються.
Драко пробурчав, дещо сердито, впиваючись нігтями в спину Гаррі. У відповідь Гаррі перестав його цілувати та притиснувся до стегон Драко, хапаючи ротом повітря від тертя опуклостей в їхніх штанах. Раптово, Драко відштовхнув Гаррі від себе, його очі темно-металеві, а повіки важкі. “Моя кімната.” Він видихнув, сплітаючи їхні пальці. “Зараз.”
“Все, що завгодно, Мелфой,” Пробурмотів Гаррі, дозволяючи Драко підняти його з дивану і потягнути крізь підземелля, зникаючи з ним у проході, котрий вів до хлопчачих спалень.
***
Пенсі та Блейз сиділи неподалік від танцювального майданчика, притулившись одне до одного на двомісному чорному стільці. Герміона лежала в них на колінах, втративши свідомість від шаленої кількості алкоголю та ридання щодо Лаванди.
Дафне Ґрінґрасс підійшла до них із різким рожевим рум‘янцем на щоках. “Ви бачили того Рейвенкловця? Джеймса?” Вона спитала Пенсі, її погляд розфокусований. “Він пішов, щоб знайти вас.”
“Не бачили його,” Відповів Блейз, його руки закинуті на ноги Герміони. “Я скажу тобі, якщо ми побачимо. Врешті-решт він з‘явиться на танцювальному майданчику.”
З вдячною усмішкою, Дафне розвернулася і зникла з Тео в натовпі.
“ДЕ Джеймс?” Зашипів Блейз у вухо Пенсі, дивний погляд в його очах. “Насправді, я давно не бачив Драко також.”
“Б‘юся об заклад на сотню, ні- ДВІ сотні ґалеонів, що вони зараз лижуться в якійсь кімнаті.” Недбало сказала Пенсі, її очі блестять в мерехтінні вогнів.
“Ти так думаєш?” Блейз простогнав, проводячи рукою по обличчі. “Я думаю, що Драко потрібно відволіктись, але мені шкода цього хлопця, Джеймса.”
“Ти не знаєш?” Пенсі подивилась збоку на Блейза. “Що ‘Джеймс’ це Поттер в Гламурі. Він прослизнув сюди з Герміоною.”
“Що?!” Сказав Блейз голосним шепотом, майже розбудивши мирно-сплячу Герміону. “Ні? Яким чином я мав знати?”
“Мерлін, ти безнадійний,” Пенсі зітхнула, закочуючи очі. “Ми єдині друзі Герміони за межами Ґриффіндору. Ти думаєш, що вона прийшла б на чужу вечірку разом з випадковим Рейвенкловцем? Нумо, Блейз.”
“Ми маємо щось зробити!” Прохрипів Блейз, його очі широко відкриті. “Ми маємо попередити Драко, він оскаженіє!”
“Жодних шансів, що він не знає,” Пирхнула Пенсі. “Поттер очевидний, а Драко набагато розумніший ніж я і ти разом взяті. Він точно знає, що він робить.” Пенсі запустила пальці в волосся Герміони. “Я лише сподіваюсь, що потім дізнаюсь про все в яскравих деталях.”
“Ти огидна,” Скривився Блейз, показуючи Пенсі язика. “І я неймовірно радий, що я не став тим хлопцем, котрий привернув увагу когось з них.”
“Це добре,” Відповіла Пенсі, виливши залишки свого напою в горло.
Напруга була високою, світло — слабким і багато сумнівних рішень було прийнято в Слизеринському гуртожитку цієї ночі. Але гей- те, що сталося в підземеллях, залишається в підземеллях, так?