Chapter Text
"Всі історії - про вовків. Всі, які варто повторювати. Все інше - сентиментальна маячня.
Усі?
Звісно, каже він. Подумай про це. Втеча від вовків, боротьба з вовками, захоплення вовків, приборкання вовків. Бути кинутим на поталу вовкам, або кидати інших на поталу вовкам, щоб вовки з'їли їх замість тебе. Бігати з вовчою зграєю. Перетворитися на вовка. А найкраще - перетворитися на головного вовка. Інших гідних історій не існує".
- Маргарет Етвуд, "Сліпий вбивця"
***
- Доброї ночі. Мене звуть Кітті Норвілль, і ви слухаєте "Опівнічну годину" - програму для тих, хто не боїться створінь ночі. Наш перший дзвінок із Нью-Йорка. Привіт, Майкле!
- Доброї ночі, Кітті. Я... У мене запитання. Знаю, напевно, у тебе постійно про це запитують... Але в мене - питання життя і смерті.
- Дай вгадаю. У тебе ВІЛ?
- Ні, я...
- Рак?
- Не рак. І не в мене. У моєї дівчини, аневризма. Нічого не можна зробити... Я б дуже хотів... Як мені знайти кого-небудь, хто б погодився... Бажано, перевертня. Може, ти? Ти не могла б допомогти...?
***
Тієї ночі Тайлер мав померти. У цьому не було нічого страшного чи сумного. Смерть не лякала його, скоріше навпаки – чекала на нього десь поблизу. І він сам зробив усе можливе, щоб не дожити до ранку. Того вечора він багато пив, один і в поганому районі. І найголовніше - він зустрів не ту компанію.
З чого саме все почалося, він не пам'ятав. Та й яка різниця? Від першого удару розсміявся. Другий удар коштував йому зуба і звалив із ніг. Замість третього удару кулаком в обличчя він отримав ножем у бік.
На його подив, боляче не було. Страшно теж. Він просто не міг повірити в те, що все може бути так просто. Невже він настільки легко відбудеться? Тіні наближалися й віддалялися, звуки стали приглушеними, і Тайлер, несподівано для себе, заплющив очі. Будь, що буде, гірше вже все одно нікуди.
Але наступного удару не було. Замість цього він почув крики, шум бійки і, чомусь, гарчання - дике, звірине, загрозливе. Він розплющив очі. У тьмяному світлі ліхтаря миготіли тіні, хтось знову закричав, але він не розібрав слів. Рана почала вистигати, і тоді все ж прийшов біль. Тайлер закусив губу і спробував піднятися на ліктях. Очі сльозилися, але він усе ж був упевнений, що між високими тінями промайнула ще одна, і належала вона не людині. Гарчання, крики, звук падіння...
Коли він знову розплющив очі, бійка вже закінчилася. Поруч із ним на асфальті сиділа дівчина - молода, світловолоса, зовсім не схожа на тих, кого можна зустріти в цій частині міста вночі. Вона тихо плакала, затиснувши рот рукою. Він хотів сказати їй, що все гаразд, що він зовсім не проти померти. Навіть так, у брудному підворітті... Що не варто їй плакати за незнайомою, ще й приреченою людиною.
Але язик його не слухався, а вона, як він зрозумів через мить, плакала не через нього. Насилу повернувши голову, Тайлер побачив хлопця, розпластаного на асфальті. Його груди перетинала глибока рана, і світла футболка на животі наскрізь просочилася кров'ю. Кров, скільки навколо крові...
У Тайлера знову запаморочилося в голові. Той, хто назвав смерть від втрати крові однією з найприємніших, явно не знав, про що говорить.
Він поворухнув рукою, намагаючись доторкнутися до руки хлопця, але нічого не вийшло.
- Виродок! - раптом, немов отямившись, закричала дівчина. - П'яний ідіот! Наволоч! Та що б ти...! Він через тебе...!
Вона замахнулася, щоб ударити його, але так і не наважилася на це. Натомість знову перевела погляд на хлопця, немов не знаючи, що робити.
Тайлер хрипло розсміявся з останніх сил. Значить, йому й справді зовсім недовго залишилося...
Вона різко повернулася до нього, і її очі звузилися.
Він навіть не встиг зрозуміти, що сталося. На її місці раптом з'явився величезний вовк, який одразу ж злісно вишкірився. Його руку обпік спалах гострого, сліпучо-білого болю, і в ту саму мить усе його життя перевернулося з ніг на голову.
***
Дівчину звали Кітті, і вона була дуже злою. Принаймні так вважав Тайлер - для того, щоб урятувати його, вистачило б і подряпини, але Кітті, не припиняючи гарчати, ледь не відірвала йому руку.
Трохи знявши таким чином стрес, вона зайнялася своїм другом - ткнулася йому носом в обличчя, наче великий собака, лизнула рану і жалібно заскавучала.
Хлопець застогнав, розплющив очі й подивилася Тайлеру в очі. А потім, судорожно зітхнувши, якимось неймовірним чином теж перетворився на вовка.
Тайлер не встиг здивуватися. Йому запаморочилося у голові, і він знову опинився в повній темряві.
***
Уперше він перетворився за тиждень до повного місяця.
Ті Джей сказав, що всім потрібна практика - що більше, то краще. Мовляв, приємніше зробити це вперше на своїх умовах, а не за потребою. Тайлер кивнув, але йому, правду кажучи, було абсолютно наплювати, як перетворюватися і під яким місяцем.
Він підозрював, що все ще до кінця не усвідомив того, що сталося. Усі звуки були гучнішими, запахи - сильнішими, кольори - яскравішими, і йому дедалі частіше здавалося, що власну шкуру доводиться ділити ще з кимось. Як і час, що лишався у нього...
Ті Джей не попереджав його. Як Тайлер зрозумів потім, планувати будь-що заздалегідь взагалі було не в його стилі. Тож він просто подзвонив у домофон і, не слухаючи жодних заперечень, заштовхав Тайлера в машину.
Усю дорогу вони мовчали. Ті Джей насвистував якусь мелодію не в такт музиці, що лунала з радіо, а Тайлер дивився у вікно. Він не знав, про що потрібно говорити з людиною, яка мало не загинула, рятуючи тебе. Людиною, через яку ти перетворився на незрозумілий жарт природи, бо, власне, порятунок особливого сенсу не мав.
- Я не... - почав було він, але не знав, що сказати далі.
Він мав би злитися. Навіть якби був звичайним перехожим, а не неробою, що марнує залишок життя. Бо якщо вибирати між втратою крові й перетворенням на перевертня...
Кітті з тієї самої ночі не сказала йому ні слова. Тайлера це, зрозуміло, абсолютно не засмутило. Від одного спогаду про те, що сталося, йому хотілося кинутися на неї і відкусити їй голову, але новонародженому перевертню це навряд чи було по зубах.
- Забий, - нарешті заговорив Ті Джей і посміхнувся краєчком губ. За кермом машини він виглядав дивно, але не менш упевнено, ніж на мотоциклі. - Це все ще зовсім не кінець світу. Ось побачиш, тобі скоро почне подобатися. Тому не злись на Кітті. Що зроблено, те зроблено, який сенс зараз про щось шкодувати?
Вони їхали на північ, туди, де ліси були густішими. Тайлер, дивлячись у вікно, думав, чи знає Ті Джей, куди саме вони прямують, чи просто видивляється відповідне місце.
Зрештою, їхня машина звернула з траси, і за кілька хвилин зупинилася коло соснового лісу. Ті Джей закрив машину і впевненим кроком попрямував у саму гущавину. Тайлеру нічого не залишалося, як піти за ним.
- Ти потім зрозумієш... - продовжив Ті Джей. - Коли стаєш вовком, усе змінюється. Починаєш думати про те, хто сильніший, хто в зграї ватажок, хто слабший, хто свій, а хто чужий. Я сам не знаю, чому тоді встряв у вашу бійку. Просто було відчуття, що потрібно захищати свого, хоч я тебе в очі ніколи не бачив. А для Кітті свій - це я, ось вона і...
- Що - і?! - Тайлер різко зупинився і повернувся до нього і подивився на нього впритул.
Ті Джей відповів тим самим, і Тайлеру довелося першому відвести погляд. Здавалося, щось усередині змусило його здатися, опустити голову перед сильнішим... Що за чорт?
Ті Джей гмикнув, відвернувся і пішов далі, не сказавши ні слова.
На узліссі він зупинився.
- Краще роздягнися, якщо не хочеш повертатися в місто з голою дупою.
- Що? Зовсім?
Ті Джей посміхнувся, стягнув через голову футболку і кинув її на траву. Потім, не відриваючи погляду від Тайлера, почав повільно розстібати джинси. Той теж не відводив погляд, хоча, скоріше, з чистої впертості.
Ті Джей не приховував, що любить хлопців, це Тайлер зрозумів ще в перший день їхнього дивного знайомства. Зрозуміти було не складно - Ті Джей не особливо вибирав вирази і з першої ж хвилини немов навмисне провокував його. Навіщо йому було це потрібно, Тайлер не знав, і, правду кажучи, його це не цікавило. Збентежити його було складно, а сам Ті Джей йому цілком подобався. Він підтримував його з першої хвилини, коли Тайлер прокинувся в незнайомому будинку і зрозумів, що не помер.
До того ж, у Ті Джея був гарний прес.
- Так і будеш стояти? - запитав Ті Джей, і, все ще не відриваючи від нього погляду, стягнув джинси разом із трусами.
Тайлер, подумки махнувши на все рукою, теж почав роздягатися. Ті Джей нарешті відвернувся, почав збирати свій одяг, щоб заховати його у надійному місці. Але, коли Тайлер нахилився, щоб зняти шкарпетки, він готовий був заприсягтися, що на мить знову відчув на собі його погляд.
- Що? - запитав він, піднімаючи очі.
- Нічого. Милуюся.
Тайлер тільки знизав плечима і продовжив роздягатися. Якщо Ті Джей може знайти в його тілі щось, чим ще можна милуватися - будь ласка, на здоров'я.
Він знову розглядав його, Тайлер відчував це шкірою. Це було по-своєму приємно. За останні місяці він перепробував багато чого. Секс із жінками, з чоловіками, удвох, утрьох і вчотирьох. Багато з партнерів йому подобалися. Хоча найбільше йому зазвичай подобалося те, що він більше нікого з них не побачить. Ті Джея ж він, судячи з усього, буде змушений бачити якийсь час. Це мінус. Але його давно ніхто не розглядав так уважно, відтоді, як він надто вже помітно схуд. Тому...
- Ходімо, - нарешті заговорив Ті Джей.
Він привів Тайлера на велику галявину, посеред якої лежав камінь, поцяткований якимись дивними зарубками.
- Готовий?
- Що, зараз?
- А коли? - усміхнувся Ті Джей. - Постарайся розслабитися. Я зазвичай починаю з хребта. Постарайся відчути, який він зараз, відчути, що зараз ти людина. А потім починай подумки змінювати його. У мене не відразу вийшло, але...
Тайлер заплющив очі і постарався заглушити його голос. Він сам не розумів, чому йому настільки хотілося перетворитися одразу ж, з першої спроби. Він відчував свого вовка, і вовк просився назовні. Винен, найімовірніше, був місяць, повня, яка стрімко наближалася, але Тайлера не цікавили причини. Йому просто хотілося стати вовком. Хотілося завити, показати зуби, пригнути вуха, і кинутися вперед...
Його вовк виявився зовсім цуценям - не на вигляд, а за характером. Він одразу ж припав до землі, мотнув головою, облизав ніс і вичікувально подивився на чужинця зі знайомим запахом.
- Молодець, - хмикнув чужинець. - Але вискочок ніхто не любить!
Навіть у вовчій шкурі Ті Джей був більшим за Тайлера, і з одного його зовнішнього вигляду можна було здогадатися про високе становище в зграї – бета, другий після Карла. Він вичікувально подивився на молодого вовка, і рвонув далі, углиб лісу, у самісінькі хащі. Той, що був молодший, весело гаркнув і наздогнав його за кілька стрибків, повалив на землю і відчутно вкусив за вухо.
Дорослий вовк звалив його одним ударом потужної волохатої лапи і сам взявся гризти його вуха. Вони перекидалися і гарчали одне на одного, граючись, немов два цуценяти, наздоганяли одне одного, по черзі, кусалися і скиглили від захвату, втративши лік часу...
***
Тайлер сам не зрозумів, чому і як перетворився назад.
Сонце, що сідало, вже забарвило ліс помаранчевими променями. Піднявся вітер, і старі дерева заскрипіли, скаржачись на довге нудне життя.
Він лежав на траві, біля каменю, зовсім голий. Усе тіло нило, але біль був приємним, немов після хорошого тренування.
На галявину вискочив великий вовк - повів вухами, пригнув голову і стрибнув на нього. Тайлер навіть не помітив моменту перетворення - в одну мить він бачив, як напружилися перед стрибком потужні вовчі лапи, а наступної поруч із ним на траві опинився Ті Джей - голий і з усмішкою до вух.
- Добре бігаєш! - прохрипів він, не припиняючи усміхатися. - Не звертай уваги, з голосом таке буває...
- Твою мати...
На більше Тайлер був у ту мить не здатний. Його приголомшило перетворення на вовка, але повернення в людське тіло... Це було неймовірно. Напруга в м'язах, витягнутий хребет, і, особливо, гола шкіра замість хутра...
Він обережно перевернувся на живіт, сподіваючись, що Ті Джей нічого не помітив. Він давно не був настільки збудженим. І зміна положення справу не поліпшила. Його твердий член від дотику прохолодного вологого листя, здавалося, став ще твердішим, а соски почали нити як ніколи раніше... Навіть якщо Ті Джей не помітив раніше, то довго приховувати це він не зможе.
Тайлер перевів погляд на нього, і насилу ковтнув. У Ті Джея явно була та сама проблема.
- Розслабся, хлопче, - усміхнувся той, анітрохи не соромлячись свого стану. - Без цього - ніяк. Уяви, що до тебе все життя доторкалися через десять шарів тканини, а потім раптом раз - і тканина зникла...
- Боже, замовкни, - пробурмотів Тайлер і перевернувся на бік. Стало трохи легше - якби він залишився на животі, то за кілька секунд почав би мимоволі тертися об землю.
Ті Джей розреготався і насилу піднявся на ноги.
- Знаєш, що в цьому найкраще? Стояк - як із похмілля, можна годинами дрочити й не кінчати. А ще краще - потерпіти до міста і, якщо є можливість, потрахатися... Ти собі не уявляєш, це просто щось...
- Виродок, - прошипів Тайлер, але теж піднявся з землі.
Свої речі вони знайшли досить швидко - у Ті Джея явно була якась відпрацьована схема. Тайлер швидко натягнув труси, футболку, і, зціпивши зуби, джинси. І через одяг було видно, що в нього стоїть, але, принаймні, він більше не відчував шкірою погляд Ті Джея.
Той теж встиг одягнутися, і його стояк сильно відстовбурчував ширінку джинсів. Тайлер дуже постарався не витріщатися.
***
Ті Джей висадив його біля будинку.
- За тиждень побачимось, - усміхнувся він. - Адресу пам'ятаєш?
Тайлер кивнув, махнув рукою йому на прощання і піднявся до себе. Зачинивши вхідні двері, він почав роздягатися просто в передпокої. Одяг, брудний і пом'ятий, так і залишився лежати купою на підлозі. Він пішов у ванну, став під душ, увімкнув теплу воду і взяв свій член у руку. Щоб там Ті Джей не говорив, а кінчив він досить швидко. Усього-то й потрібно було, що уявити собі їх удвох - голих, збуджених, що розпласталися на молодій зеленій траві.
***
Дім Карла він міг би знайти навіть без підказок. Просто так, на нюх. Двадцять перевертнів в одному приміщенні - таке пропустити неможливо.
Він постукав у двері, і, відступивши трохи назад, підняв погляд на небо. Уже збиралися сутінки, густі, тягучі, і його шкіра немов вібрувала в передчутті швидкого повного місяця. Кістки з самого ранку нили, а те незрозуміле почуття всередині, те, що Ті Джей називав його "вовком", ніяк не хотіло заспокоюватися.
Двері відчинилися.
- Привіт, - почув він знайомий голос, що звучав трохи невпевнено.
- Привіт, Кітті.
На ній були спортивні штани і чорна майка, волосся забране в кінський хвіст. Пропустивши його всередину, вона зачинила двері і двічі перевірила замки. За весь цей час вона жодного разу не подивилася йому в очі.
- На кухні є бутерброди і кава, - сказала вона, і, не встиг він і слова сказати, зникла за одними з дверей.
Тайлер пішов на кухню. Він із самого ранку нічого не їв, а спілкуватися ні з ким зі зграї йому не хотілося. Він з ними ненадовго, вони всі чужі йому і нові знайомства його давно не цікавили.
На кухні, на щастя, було порожньо. Тайлер кинув куртку на стіл і почав шукати чисту чашку. Він відчував, що в будинку є люди, багато людей, відчував це потилицею, кожною клітинкою свого тіла. Найбільше йому хотілося зараз стати вовком - припасти до землі, вишкіритися, заричати... Його вовк точно знав би, що робити. Інстинктивно, але знав би.
Він допивав другу чашку кави, коли за вікном пролунав шум мотора. За кілька хвилин на кухню увійшов Ті Джей.
Судячи з його здивованого обличчя, він не очікував першим зустріти його.
- Салют! – сказав Ті Джей і поставив сумку, яку до того тримав на плечі, на підлогу. – Все добре?
- Та наче так…, - невпевнено знизав плечима Тайлер і встав.
Присутність Ті Джея раптом стала для нього занадто помітною, занадто важкою та сильною. Другий у зграї, зараз він був набагато ближчим до вовка, ніж до людини. Його запах тримав у напрузі і навіть трохи лякав.
Навколишній світ раптом поплив, немов карусель, і Тайлеру довелося вхопитися за стіл, щоб не впасти.
- З тобою все гаразд? - гмикнув Ті Джей.
Голос у нього був не надто стурбований.
- Жити буду, - прохрипів Тайлер і повернувся до нього спиною, впираючись обома руками в стільницю.
Його шкіра немов свербіла, але зсередини. Це нив, скиглив, просився на волю його вовк, зовсім ще вовченя.
- Скоро звикнеш, - уже м'якше сказав Ті Джей. - Сексу хочеться?
- Дуже, - несподівано щиро відповів Тайлер.
Уже кілька днів він не міг заспокоїтися - почувався підлітком, якого заводить усе підряд, починаючи з картинок у журналах і закінчуючи парфумами сусідки по сходовому майданчику.
- Це добре, - усміхнувся Ті Джей. - Значить, із тобою все гаразд.
Він ляснув його по спині і чомусь не прибрав руку. Гаряча широка долоня так і залишилася лежати між його лопатками.
Тайлер знав, що йому потім буде соромно, але йому здалося, що він плавиться від одного дотику. Руки, якими він упирався в стіл, затремтіли, і він просто поплив від жару, що нахлинув.
- Чорт, - пробурмотів Ті Джей.
Тайлер підняв на нього очі. Він знав, що в нього самого погляд зараз абсолютно п'яний, розімлілий, але вираз обличчя Ті Джея його заворожив. Його очі були голодними. Так він, мабуть, дивиться на хлопців у барі, за секунду до того, як потягнути їх за собою туди, де їм не завадять...
- Вибач, друже, - Ті Джей мотнув головою, немов збираючись із думками. - Я так із тобою взагалі скоро збожеволію. Наче сам уперше перетворююся. Ходімо...
Вони вийшли з кухні через задні двері і Ті Джей упевнено повів його вгору по схилу, до лісу. Тайлер краєм ока побачив, що інші члени зграї теж починають потихеньку виходити з дому.
Місяць уже піднімався над лісом, величезний, мов головка сиру. Кожен крок давався важко, наче ноги намагалися прирости до землі. Шкіра свербіла, кістки свербіли, гаряча хвиля затоплювала будь-які залишки здорового глузду. Тайлер відчував, як пахне земля, дерева, мох на холодному камінні... Як пахнуть вовки, як пахне Кітті, що йде десь там, позаду. Як пахне Ті Джей...
Його ноги підкосилися, і він упав на траву, лише дивом не розбивши голову об величезний камінь. Перевернувшись на спину, він побачив місяць, і місячне прокляття в його крові відгукнулося тупим глухим болем. Сам того не помічаючи, він катався по землі, намагаючись вгамувати біль, скинути з себе це ненормальне заціпеніння.
Ті Джей опустився на землю поруч. Його запах став ще сильнішим, ще складнішим. Він пах вовком і людиною, запах, знайомий Тайлеру з першого звернення.
- Тихіше, тихіше, - заспокійливо пробурмотів Ті Джей. - Ще трохи, скоро все закінчиться. Наступного разу не будемо чекати, але зараз потрібно. Тихіше...
Він говорив крізь зціплені зуби - місяць кликав усіх без розбору, не зважаючи на вік і становище в зграї.
Тайлер мріяв скинути з себе шкіру, стерти її, всю, щоб нарешті випустити на волю вовка, який гризе його зсередини. Він розумів, що втрачає контроль над собою, але це було вище його сил. Стогнучи, він метався по землі, не в силах зупинитися.
Гарячі руки притиснули його до землі, одна на животі, друга - біля основи шиї. Ті Джей нависав над ним, але Тайлер бачив тільки його темний силует на тлі місяця, що сходить. Він схлипнув, заскиглив як щеня, але не зміг зрушити з місця.
- Будь ласка, будь ласка, - чи то промовив, чи то проричав він.
- Зараз, зараз, ще трохи.
Тайлер застогнав, і його стогін майже відразу ж перейшов у виття. Ті Джей обернувся відразу ж за ним і доторкнувся лапою до нього, перевіряючи, чи все з ним гаразд. Тайлер гаркнув і припав на передні лапи, кинувся на Ті Джея, як і до цього. Ті Джей загарчав і кинувся за ним - через увесь ліс, далі від зграї, туди, де можна бігти наввипередки з вітром тільки удвох...
***
Тайлер прокинувся на світанку, відчуваючи тремтіння в кожному м'язі. Він ніколи ще не почувався настільки голим і вразливим. І збудженим...
Ті Джей лежав поруч, придавивши його до землі своєю вагою, і Тайлер відчував його член, твердий, гарячий і вже такий вологий, своїм стегном. Обережно розплющивши очі, він побачив, що Ті Джей дивиться на нього - запитально і трохи невпевнено.
- Агов.., - спробував сказати Тайлер, але голосові зв'язки його не слухалися.
Замість слів він міг витиснути із себе тільки невиразний хрип.
Ті Джей, не відриваючи погляду від його обличчя, потерся об його стегно своїм членом, немов питаючи дозволу. Дозволу, який Тайлер беззастережно дав би йому в будь-якій подобі...
Ті Джей знову хитнув стегнами, і Тайлера немов ударило струмом. Він кивнув, не довіряючи своєму голосу, і застогнав у голос, коли Ті Джей одним рухом підім'яв його під себе і потерся своїм стояком об стояк Тайлера.
- Тссс! - Ті Джей закрив йому рот рукою, і Тайлер відчув, як його член знову гаряче сіпнувся.
Цього разу Ті Джей теж не стримав стогін.
Вони терлися один об одного, як двоє підлітків, закриваючи один одному роти і намагаючись стримувати стогони. Тайлер опустив вільну руку і стиснув сідницю Ті Джея, сильно, так як сподобалося б йому самому.
- Твою мати, - прошипів Ті Джей, прискорюючи темп. - Твою мати, ти просто...
Він не встиг договорити і, несподівано, очевидно, навіть для себе самого, кінчив Тайлеру на живіт, здригаючись усім тілом.
Тайлер продовжував судорожно тертися об нього, чіпляючись за його плечі, дряпаючи шкіру.
"Стояк - як із похмілля, можна годинами дрочити й не кінчати... потерпіти до міста і, якщо є можливість, потрахатися...". О, Господи!
Ті Джей, трохи прийшовши до тями, змінив положення і ліг на бік. Його долоня знайшла член Тайлера і нестерпно повільно пройшлася по всій довжині, немов зважуючи його на долоні.
- Будь ласка... - простогнав Тайлер.
Ті Джей подивився йому в очі, прямо в розширені зіниці, і стиснув долоню в кулак, засував рукою в ідеальному, жорсткому ритмі, від якого в Тайлера згоріли останні запобіжники. Від намагався хапатися за землю, збираючи жмені опалого листя, кусав собі губи, намагаючись не стогнати в голос...
- Наступного разу... - гаряче прошепотів Ті Джей йому на вухо. - Наступного разу буде ще краще, якщо захочеш. Набагато краще, я тебе відтрахаю, так повільно і так добре, що ти забудеш, як тебе звуть... Так, так, давай, давай, я ж бачу, що ти майже там...
Тайлер заплющив очі, вчепився пальцями в плече Ті Джея, і кінчив, забувши, як дихати. Він готовий був заприсягтися, що в нього ніколи ще не було настільки сильного й спустошливого оргазму.
- Молодець, - тихо засміявся Ті Джей, і прикусив його плече, зовсім як кілька годин тому, у вовчій подобі.