Work Text:
No one knows what it's like
To be hated
To be fated
To telling only lies
— Данте, ти як?
Неро обережно поклав руку на плече чоловіка, що сидів за барною стійкою, яка була одним з елементів кімнати для розваг в їхній бізнес будівлі Devil May Cry. Освітлення приглушене, з музичного автомата звучала меланхолійна пісня з жіночим голосом, що оголювала глибини душі та огортала наче ковдрою.
Зараз слово "розваги" тут було зовсім недоречне, тому що завжди веселий, дуркуватий Данте, сидів зі склянкою віскі в руці... з похмурим виразом обличчя. Поруч стояла пляшка, де алкоголю залишалася половина. Чоловік навіть не відреагував на звернення та дотик хлопця, лише втупив погляд в поверхню стійки. Вираз його обличчя ледь приховувало сріблясте, нечесане та брудне волосся. Він пахнув сумішшю віскі та поту.
Він міг не митися кілька тижнів, за що Леді називала це ще однією причиною не спілкуватись та не працювати з ним, тому що він смердить як типовий мужик, а Тріш жартувала, що він певно хоче відлякати всіх демонів своїм прекрасним ароматом в окрузі міста Редгрейв та втратити роботу, і відлякати включно з нею, бо вона була демоном. Данте підхоплював жарт Тріш та скалився і посміювався як дурник. За цим вискалом тільки Неро бачив дещо інше. Дещо темне... але не злісне. В його блакитних очах туга.
Неро відчував що щось не так вже давно, відтоді як почав працювати як партнер Данте, мисливцем на демонів. Замовляння на голови демонів були нечасті, але стабільні, дякувати Морісону, що був їхнім брокером.
Перша зустріч Неро з Данте відбулася в місті Фортуна, і після тих подій він вирішив, що знайшов своє покликання — захищати людей від демонів, маючи в собі чверть демона, що наділяв його силою. Це був його спосіб кинути виклик злу, оберігаючи слабких. Саме тому він покинув Фортуну, місто, сповнене його дитячих спогадів. Але був час дорослішати та відпускати минуле і тоді він переїхав у Редгрейв.
З того часу він жив з Данте в будівлі Devil May Cry, що слугувала й офісом на першому поверсі, і житлом на другому, бачив його ледь не щодня та щоночі, і помічав ці рідкі моменти проблиску його справжніх почуттів, які він ховав за посмішкою і кепкуваннями. Але Неро не був впевнений що йому варто говорити про це з мисливцем... оголювати його почуття. Він не був готовий до цієї розмови.
Зараз же, вперше бачачи Данте п'яним, одиноким, розбитим, зі склянкою віскі в руці, хлопець зрозумів — настав час не тільки поговорити, але й змусити його помитися. Змусити його відчути себе живим, показати, що його тугу помітили. Неро не був з тих хто вмів проявляти турботу, особливо не до Данте, але зараз він хотів. Щось всередині мучило його, гризло, і він не міг залишити його ось так.
Неро стиснув плече Данте рукою і злегка струснув.
— Ти смердиш і виглядаєш так само гівняно. Не думаєш, що тобі варто хоча б душ прийняти? — буркнув хлопець, нахилився ближче, — чи ти збираєшся спитися тут до блювоти цим дряним віскі?
Можливо це прозвучало трохи грубо, але хлопець не знав як інакше стряхнути його. Він звик поводитись жорстко з тими, хто був сильніший за нього, захищаючись. В цьому випадку він лише загострював кути власної дбайливості, щоб не здаватись надто м’яким.
У відповідь Данте фиркнув і криво посміхнувся, глянувши скоса на Неро, і у того холодок пройшов по спині — погляд здавався байдужим.
— А з чого тебе раптом це хвилює, хлопче? — він дивився на нього мить, знов відвернув погляд та осушив склянку одним ковтком, а потім взяв пляшку, щоб налити ще.
— Воу-воу, нумо дай мені це, — хлопець вихопив пляшку та склянку з рук, від чоловіка прозвучало хрипке, незадоволене "ей!", він спробував вхопити, не встиг, і скинув на нього очі з незадоволеним виразом.
Неро хутко сховав це у шухляду стійки.
— Ти що, думаєш, що я мудак, якому плювати на тебе? — буркнув він, ривком підіймаючи Данте зі стільця. У чоловіка здійнялись брови від несподіванки.
Він похитнувся, але руки Неро утримали його за талію.
— Ти, бляха, помиляєшся. А тепер, ходімо до ванни!
Він швидко повів його з кімнати розваг, по коридору до сходів нагору, прямуючи до ванної кімнати, смикаючи чоловіка за собою з міцною хваткою.
— А ну відпусти! Ти що, бійки хочеш, нахаба?! — прогарчав Данте йому у вухо, слабко пручаючись, але той факт що він був п'яний, розбитий, змушував його не використовувати повну силу, — чудово, якийсь шмаркач вирішує що мені робити, а що ні, — прогарчав він знову у вухо, видихаючи.
Неро смикнув головою, відвернув обличчя, приховуючи почервоніння на щоках та хмурячись. Чомусь його серце почало гупати об груди так, наче його життю щось загрожує... і це від гарчання у вухо та гарячого дихання. Тільки погано, що дихання було несвіжим.
— Ага-ага, ти хоч би осоромився що якийсь, пхе, шмаркач, змушує тебе, зрілого чоловіка, зробити щось таке базове, як помитися! — Відгавкався Неро у відповідь, затягуючи того у ванну кімнату та ляскаючи дверима.
— Ох, то ти зайнявся моїм вихованням? Зібрався присоромити? У тебе не вийде, я давно втратив сором, — Данте криво вискалився, зиркнувши на хлопця.
— Пхе! Я впевнений що ти потребуєш виховання, в тебе немає базового розуміння що таке гігієна, смердючка, — сказав той та поставив його перед раковиною з дзеркалом.
Не встиг Данте нічого заперечити, сперся об край раковини руками, як Неро хутко знайшов його зубну щітку, видавив зубну пасту, схопив його щелепу, роззявив та засунув щітку в рот, чистячи його зуби.
— Я не хо- ммпф?! — очі чоловіка розширились, а потім він випустив роздратований стогін і завмер на місці, дозволяючи хлопцеві потурбуватись за нього. Він втомився пручатись.
Через кілька секунд Данте промив рот водою з-під крана, і Неро тримав його голову, притримуючи пасма волосся рукою. Коли він випрямився, хлопець підвів його до ванни, почав розстібати його червону сорочку.
— Ти що робиш? Якого біса?! — п'янко вигукнув чоловік, витріщаючись на хлопця вражено.
— Ти не бачиш? Я ж не буду мити тебе в одязі, дурню, — той витріщився у відповідь.
Швидким рухом він стягнув сорочку та кинув її на підлогу, смикнув ремінь темних штанів Данте, розстібнув його, потім ґудзик, слідом блискавку, і штани ковзнули до щиколоток. Він старався не думати, тільки діяти.
— Може ще й труси з мене знімеш? — прогарчав чоловік, вискалився, в очах палав погрозливий вогник, хоча він все одно нічого не зробить, переступаючи через штани та майже смиряючись з тим, що його справді змушують прийняти душ.
— Ні-ні-ні, — Неро похитав головою, силою посадив Данте у ванну. Він ледь помітно червонів, але приховав це за похмурим виразом обличчя, — ці труси залишаються, віднині вони частина твого тіла, смердючка.
— Я не смердючка! — Ображено буркнув Данте, дивлячись вгору на хлопця, який вже схопив душову лійку, — ну добре, може я трохи є... але мене бісить коли ти так мене називаєш!
— А мене бісить, коли ти поводишся як мала дитина та вередуєш, — фиркнув Неро та повернув змішувач.
На обличчя, плечі та голову чоловіка бризнула льодяна вода і той аж здригнувся.
— Гха! Холодно! — Скрикнув він, закриваючи голову руками.
— Протверезив миттєво, га? — хлопець вискалився та врегулював температуру води, тепер поливаючи Данте відносно гарячою водою.
Він насправді ніколи не бачив цієї частини особистості Данте. Завжди впевнений, грайливий, навіть небезпечний мисливець на демонів... тепер нагадував кошеня, що нявкає безупинно, тому що злякався води.
— Знаєш, цією твоєю турботою ти можеш і вбити. Ти зовсім не вмієш турбуватись, — пробурмотів Данте із заплющеними очима, відчуваючи як ліва рука Неро масажує його голову, потираючи пальцями. Він смиренно зітхнув. Тепер вода була приємною... і на диво ніжний дотик заспокоював.
— Це що, скарга? Думаєш, мені до вподоби отак з тобою возитись? — пхикнув Неро, поливаючи тіло чоловіка струменем води.
Він старався не дивитись вниз, на труси, що від вологи ставали трохи прозорими й прилипали до шкіри, вихоплюючи контури чоловічої гідності.
У нього не було бажання зізнаватись не те що Данте, а і самому собі, що насправді йому хочеться возитися, дбати за цього дурника, що був набагато старшим та сильнішим за нього, але не міг подбати про себе.
Неро прибрав душову лійку на стіну, взяв шампунь та видавив трохи на волосся Данте, втираючи шампунь пальцями. Він не особливо зважав на те, що його руки по лікоть тепер мокрі як і футболка.
Данте сидів із заплющеними очима, приголомшений турботою Неро, що завжди поводився як панк, для якого не існують правила. Зараз же він бачив його зовсім інший бік, про який навіть не підозрював, хоча затягування у ванну здалося дещо насильницьким, цілком в його характері. Але чи міг Неро діяти інакше, вмовити його словами та змусити помитися? Якби не вибуховий характер хлопця, Данте навряд чи б погодився на те, щоб прийняти душ.
Йому було надто байдуже, щоб думати про власне тіло. Його розум вже двадцять років повертався до моменту минулого, в якому поранений ним же Верґілій стрибає в Підземний світ. Але не тільки ця сцена стояла в нього перед очима — в його голові один за одним минали спогади про тих, кого він втратив, тих, кого любив, тих, хто вмирав в нього на руках. Він хапався за них, але вони були як пісок, що просочувався крізь пальці. Після цього він завжди залишався з цим болем наодинці. Не було нікого, хто розділив би його біль. І цей біль ставав тільки більш нестерпним від почуття провини, від несприйняття власної демонічної спадщини, яку він ненавидів з тої пори.
А тепер, його волосся мив Неро, масажуючи голову пальцями. Він дбав про нього, по справжньому дбав, помітив його біль, помітив як він розвалювався… і відповів на його крик про допомогу. Неро не було байдуже. І це зігрівало.
Данте навіть перенісся подумки в дитинство, коли він забруднився на подвір'ї під час гри з Верґілієм, де вони постійно падали на землю від ударів дерев'яними мечами. Ці бійки були частиною їхнього життя ще з дитинства.
Він перенісся в момент, коли матір купала його, і її пальці були ніжними, перебирали його волосся, масажували голову, з-за чого він часто знаходився в стані між сном та бадьорістю. Але він купався не один. З ним у ванні був Верґілій. І вони вдвох слухали її тихе наспівування, втомлені після ігор. І як і тоді, Данте зараз був із заплющеними очима, покладаючись на власні відчуття. Комфорт. Безпека. Тепло. Надійність.
— Данте, тобі не обов'язково тримати все в собі, — з думок вирвав голос Неро, — я просто хочу сказати, що ти можеш поділитись зі мною, добре?
Неро ретельно змив піну зі сріблястого волосся мисливця, а потім пальцями обережно прибрав мокрі пасма від його очей та губ. Чоловік відчув як його серце затріпотіло від цих маленьких дотиків, розлилося теплом, і він розплющив очі, одразу фіксуючи погляд на хлопцеві. Чому він раптом розхвилювався? Це вплив алкоголю, чи це вплив його турботи?
— Навіть не знав, що в тобі ховається дбайливий хлопчик, — Данте посміхнувся кепкувало.
Потім розсміявся, злегка нахиливши голову назад, коли побачив, який збентежений та хмурий став Неро, що інтенсивно дивився йому в очі, стараючись не опускати погляд на голе тіло чоловіка, ледь приховане трусами.
Серце Неро підскочило, забилося хутко-хутко — він почув щирий сміх Данте, бачив його посмішку, і навіть погляд був грайливий. Він відкрив рота, щоб заперечити, що він не такий яким його щойно назвали, як отримав раптові бризки води в обличчя.
— Ей! — Роздратовано вигукнув хлопець, вмить заплющивши очі та змахуючи долонею воду з обличчя.
Прозвучав веселий сміх Данте і в наступну мить Неро схопили міцні руки та потягнули у ванну і він встиг тільки ойкнути, різко приземлившись спиною на дно, однак достатньо м'яко, тому що його притримали.
Неро широко розплющив очі та ахнув, коли побачив над собою обличчя Данте, який дивився на нього вниз із зухвало примруженими очима та вискалом. Коліна хлопця були притиснуті до його боків, а саме тіло чоловіка практично нависало над ним, трохи торкаючись.
Неро не міг не ковзати поглядом по міцних грудях, потім по пресу, трошки нижче… і назад до обличчя. Голову Данте мовби огортав теплого кольору німб, так здавалося з-за лампочки на стелі. Цей момент тривав вічність, так, наче він дивився на картину, виконану майстерно та прекрасно. Його щоки розжарилися.
Струмінь води з душової лійки досі лив на них зверху, тому джинси та футболка Неро промокли, включно з його волоссям. Одяг прилипав до шкіри, футболка підкреслила його талію, рельєф грудей. Йому необхідно було хоч щось сказати, тому він сказав перше що спало на думку.
— Довбню, я тепер весь мокрий! — Прогарчав він роздратовано.
Тут вже рум'янець важко приховати від кмітливого взору чоловіка.
— Ух… так швидко? — вискалився він, явно кепкуючи та тицьнувши вказівним пальцем в кінчик носа Неро.
Очі хлопця розширилися, здавалося, навіть більше, його рот то відкривався, то закривався, наче він задихався, а червоний колір прикрашав тепер ще й вуха.
— Чого?! — нарешті вигукнув він тільки через кілька секунд безмовного шоку.
Невже настрій Данте покращився аж настільки? Не було і сліду цієї туги в очах, лише зухвалі іскорки та кепкування.
Данте захихотів на це, і його сміх був теплим. Неро не міг не дивитись на його губи, а потім на його шию, з якої скочувались краплі води. Йому здалося що його серце зараз вибухне. Що з ним таке? Чому він завмер як олень перед фарами? Йому стало спекотно в грудях і здається кров навіть прилила до одного місця. Але він не намагався вилізти з-під Данте, втекти. Надто приголомшений… вабить його, як магнітом.
Раптом чоловік нахилився до нього, рукою прибрав вологе волосся з обличчя хлопця, обхопив його щоку. Той рефлекторно різко ковзнув тілом назад, зіткнувшись потилицею об стінку ванни та схопивши рукою її край.
Він ахнув, коли Данте рушив вперед разом з ним і тицьнувся носом в іншу щоку, гаряче видихаючи. У Неро тепер розжарилося все обличчя, в голові промайнули думки, які неможливо спіймати, тільки відчути.
— Ти що, злякався? — прошепотів Данте, і це ледь не зникло в шумі душу.
Неро проковтнув, його серце хотіло вискочити з грудей, майже підстрибувало до горла.
— З чого ти взяв? — так само прошепотів він, навіть не зрушив з місця, витріщився в блакитні очі чоловіка.
— Ти намагаєшся втекти, — той відхилився трохи назад, хитро посміхнувся.
— Зовсім ні, — буркнув хлопець, відвертаючи погляд, збентежений, мокрий, з безладом в голові, — якби хотів я б втік давно.
— Якби хотів? — перепитав чоловік з ноткою зухвалості, — а що ж тебе зупиняє?
Неро знову проковтнув і наважився поглянути на Данте… надзвичайно привабливого в цей момент піка їхньої інтимності.
— Ти, — тихо сказав він.
Тепер настала черга Данте трошечки почервоніти. Неро помітив цей легкий, червоний рум'янець, що проступив на щоках. Його дихання зірвалося коли чоловік без попередження м'яко ліг на нього. Це притиснуло хлопця до дна ванни та практично знерухомило його. Але він перестав чіплятись за край та дозволив цьому статися, попри збентеження. Його права, диявольська рука лягла на його голу спину.
Він відчував тепло грудей Данте на своїх крізь мокру футболку, відчував як ці груди важко здіймаються та опускаються. Дихання чоловіка гаряче, сповільнене, і він знову тицяється носом в щоку Неро, у якого почала трохи паморочитись голова від напливу почуттів та відчуттів, його дихання вмить стало нерівним.
— Справді? — Данте ледь помітно посміхнувся, торкнувся рукою голови хлопця, пестячи сріблясте волосся пальцями, таке саме як і в нього.
Іншу руку він поклав на одну з грудей Неро та стиснув крізь мокру футболку, змусивши того випустити тихий, здавлений стогін. Але хлопець не скаржився, втратив всі слова, відчувши як нагрівається зсередини.
Йому наче дах знесло, тому що він вже не пам'ятав себе, як заплющив очі з тихим тремтливим видихом, притиснувся губами до щетинистої щоки Данте, що трохи лоскотала, як ковзав ними вниз по щелепі, як обхопив вільною рукою сріблясте, мокре волосся на потилиці чоловіка, як стиснув, і як його губи пожадливо впилися в бажані інші, знайшовши те, що шукали. Він нікого не цілував до цього моменту, але його недосвідченість компенсувала палкість, з якою він цілував Данте знову і знову, немов в намаганні напитись.
Все, що він тримав усередині довгий час, вирвалось на волю. Всі ті дні, коли він частіше звертав свій погляд на Данте, а не на Леді чи Тріш, чи будь-яку іншу дівчину, склалися в єдиний пазл. Він помічав не тільки його брехню, не тільки його тугу, сховану за блакитними очима. Він помічав того, кого бажав, придушуючи власні думки й почуття. Це було бомбою сповільненої дії. Його серце не витримало, вибухнуло, залило того до кого тягнулося потоком турботи та кохання.
Данте відповів на його палкий поцілунок, відповів відчайдушно, їхні губи сплітались, тіла притискались. Його темп був повільніший, він явно мав досвід і користувався цим. Його губи доповнював язик, який Неро впустив невпевнено, розкривши рота. Він не пожалкував, знов застогнав, цього разу голосніше, не зумівши це проконтролювати. Відчуття гарячого язика запалило його ще більше. Чоловік ковзнув рукою під футболку хлопця і стиснув груди, змусивши того випустити ще один стогін та впитись кігтями в його спину, з-за чого той ахнув.
Права рука Данте накреслила свій шлях пальцями від щоки хлопця до його плеча, по руці вниз, на талію… а потім під стегно, міцно стискаючи.
Неро затремтів і зі стогоном відірвався від губ Данте, нахиливши голову назад та стиснувши волосся чоловіка ще раз. У відповідь він отримав чутливі поцілунки в шию, від яких спиною проходило тремтіння. Ці дотики та стискання зводили його з розуму, все його тіло було гарячим. Мокрий одяг зараз був лише перешкодою до справжніх відчуттів шкіра до шкіри. Він не зупинить Данте, якщо той захоче його роздягнути.
Його дихання збите, швидке.
— Як добре, що я тобі зуби до того почистив, — хлопець захихотів, сказавши щось випадкове, досі відчуваючи губи Данте на шиї, які залишали вологі, гарячі сліди.
Все, що відбувалося, було як сон. Раптом чоловік ковзнув ротом по горлу до підборіддя, і Неро відчув поцілунок, а потім легкий укус на нижній губі, ойкнувши від того.
— Це було принизливо, — промуркотів Данте, викликавши цим мурашки, — але я не ображаюся. Тепер я почуваюся набагато краще. І це моя маленька подяка.
Він відсунувся трохи назад і схопив поділ футболки Неро, стягнув її через голову, кинув вбік на підлогу ванної кімнати. Хлопець люто червонів, але не пручався, коли пальці Данте малювали візерунки на його грудях і ніжно ковзнули по лівому соску, змусивши того ахнути та здригнутись, нахиливши голову назад. Він дрібно затремтів.
Побачивши реакцію хлопця, чоловік хитро посміхнувся і пестив кінчиками вказівного та середнього пальців його лівий сосок, змушуючи стогони вириватись з нього з кожним дотиком. Він наблизив обличчя до грудей і ніжно взяв інший сосок у рот, облизуючи гарячим язиком по колу, а потім цілуючи, повторюючи дії повільно. Навіть легенько вкусив, викликавши скрик.
— Аах! Данте… Данте зачекай!.. Я… ох… мггм!..
Неро відчував що перетворився в калюжу, його розум зараз перебував в іншому світі, а всередині вирувало щось гаряче. Він не міг ясно думати. Він повністю віддав себе Данте.
Він схопився руками за волосся чоловіка, його тіло рухалося назустріч, трохи вигиналось, тремтіло, він стискав пасма знову і знову, коли рот та пальці Данте продовжували обдаровувати його груди увагою.
— Будь ласка, зупинися!.. — Заскиглив хлопець, коли його лівий сосок ніжно стиснули.
Від всіх цих маніпуляцій з його тілом він тепер відчував, що його джинси стали незручно тісними. Тоді він опустив погляд нижче і побачив, що Данте відчував те ж саме що й він, його труси тепер як друга шкіра, зовсім не приховували тверду плоть.
Нарешті Данте відірвав свій рот від грудей Неро, ніжно ковзнув рукою від соска до шиї, натискаючи обережно, але достатньо пристрасно, щоб змусити хлопця ахнути.
— У тебе вперше з чоловіком? — запитав він грайливо, наблизив обличчя до його, притисся губами до щоки, цілуючи.
— Вперше взагалі, — задихано відповів Неро, неспроможний розплющити очі, але змусив себе, щоб поглянути на нього.
Його обличчя було трохи червоним, і виглядав він настільки милим безладом в цей момент, що Данте не стримався від хихотіння.
— Що думаєш? Хочеш продовжити? — запитав він, покриваючи обличчя хлопця поцілунками, концентруючи увагу на щелепі, щоках та вилицях.
Неро не міг зосередитись і кілька секунд не відповідав, насолоджуючись цим відчуттям. Його повіки опустились наполовину, а губи розтулились.
— У мене встав, — зізнався він трохи хрипким, тремтливим від хвилювання голосом, пестячи потилицю Данте диявольською рукою та лоскочучи шкіру кігтями, — я почуваюся так наче зараз вибухну, більше не можу терпіти. Я хочу цього, хочу тебе. А ти?
Данте посміхнувся самовдоволено, милуючись недосвідченістю та бажанням Неро.
— Я теж хочу. І… якщо щось тобі буде не подобатися, краще скажи мені, гаразд? — він торкнувся вустами мочки вуха Неро та поцілував, а потім легенько вкусив. Почувши тихе "ах!", він побачив як той нетерпляче кивнув.
Данте вирішив подякувати Неро як слід, знаючи, що вони точно хочуть один одного. Він здавався впевненим, але насправді у нього, так само як і у Неро, це було вперше… тому він вирішив подякувати йому чимось достатньо простим, але також і неймовірно інтимним. І звісно ж в глибині душі він хвилювався.
Він відтягнувся назад, потягнувся руками до джинсів хлопця та розстібнув ґудзик, а потім блискавку.
— Думаю, тобі зараз буде це непотрібно, еге ж? — він посміхнувся, повільно стягнувши джинси з Неро, який кивнув та прикусив нижню губу, спостерігаючи та дозволяючи чоловікові взяти контроль.
Неро хвилювався, його серце гупало в грудях, йому було важко дихати, паморочилась голова, все тіло палало від збудження, а в животі та грудях билися метелики, крутився вир почуттів. В те, що відбувалося, не вірилося… і він зовсім не скаржився, ні. Він хотів пережити це саме з Данте, і саме зараз, тут, у ванні, під душем.
Данте відкинув джинси вбік на підлогу, і подивився на ерекцію хлопця, ледь приховану трусами, а потім перевів погляд на його обличчя.
— Цікаво… як часто у тебе була така реакція на мене?
Він посміхнувся, схопив пояс трусів та відтягнув їх униз, оголюючи ерегований член Неро, який ахнув від такого розвитку подій, але не зупиняв його, жадаючи продовження.
Данте одразу помітив сріблястого кольору волосинки над основою твердої плоті. Ці деталі змусили його серце битися швидше.
— Це було складно, кхм, приховувати, — хлопець вискалився збентежено, з рум'янцем на щоках.
Чоловік торкнувся гарячої основи двома пальцями й ковзнув вгору, зупинившись на кінчику і ніжно потираючи кругами. Неро злегка здригнувся і випустив повітря крізь зуби.
— Я був надто зайнятий моїми проблемами, щоб помітити це, — хихикнув Данте, тепер обхопивши член Неро рукою. Він почав повільно потирати вгору вниз, уважно спостерігаючи за реакцією хлопця, — а ти, здається, дуже чутливий. Як мило…
У Неро зірвалося дихання і його мозок просто вимкнувся. Він застогнав голосно та закрив рот рукою, здійняв погляд до стелі. Приємний жар пульсацією проносився його тілом і він злегка тремтів, виявивши, що дуже чутливий до дотику гарячої руки іншого. Він довгий час раніше мастурбував сам, коли був збуджений, але він навіть не здогадувався, як добре буде відчувати руку Данте, що робила для нього те ж саме. Минулі мастурбації були нічим порівняно з тим, що зараз переживав хлопець.
— Як почуваєшся? — Данте притиснувся ротом до шиї Неро, ніжно вкусив та лизнув, знов викликавши гучний стогін, з-за чого тихо захихотів.
Данте навіть не думав що за цією натурою бунтаря ховається такий ніжний і чутливий Неро.
— Я почуваюся неймовірно! — Випалив хлопець. Він притисся губами до губ чоловіка, здавлено стогнучи та цілуючи з потребою відчайдушного, — не зупиняйся!
Їхні губи з’єдналися в палкому поцілунку, рука Данте трохи прискорилась і Неро ахнув, відчувши посилення тепла та пульсації.
— Ах!.. Нгхх! Данте… Данте… я… я хочу зробити так само для тебе, — простогнав він, притиснувши руку до грудей чоловіка та стиснувши, викликавши у того хтивий вискал, — не поспішай, я хочу, щоб ми зробили це разом.
— Гаразд, крихітко, зробімо це, — прохрипів він, прикусивши нижню губу Неро.
Він ахнув від укусу. Отримавши дозвіл, хутко опустив руку, зсунув униз труси Данте. Відірвавшись від його губ він поглянув на його член, і від цього видовища у нього перехопило подих.
— Чи можу я?.. — хлопець подивився в обличчя чоловікові, побачивши його грайливу посмішку та рум'янець.
— Звісно, — захихотів Данте, припинивши мастурбувати хлопцеві на мить, — не хвилюйся так. Ось, торкнися.
Він взяв диявольську руку Неро та поклав її на власну ереговану плоть. Хлопець ахнув від цього контакту, але не відвів руку. Він обхопив пальцями основу і почав потирати довжину вгору вниз, спочатку повільно, а потім впевненіше, швидше, змусивши Данте глибоко застогнати та штовхнутись стегнами вперед.
Вони удвох важко, шумно дихали, цілувались знову й знову, торкались грудей, шиї та волосся вільними руками, поки мастурбували один одному. Їхні вільні руки знаходили одна одну, пальці сплітались, стискались. Їхні дихання в унісон зривались на голосніші стогони, їхні груди притискались, тіла трохи хлюпали при контакті шкіра до шкіри з-за того, що були мокрі від душу, який поливав їх. Все швидше й швидше, їхні серця майже вибивалися з грудей, зростав екстаз, готовий досягнути піка та перелитись через край. Їхні розуми та тіла злились в одне ціле і здалося цілою вічністю, коли першим кінчив Неро, а другим з гарчанням кінчив Данте. Тоді вони відпустили один одного, зіткнулись стегнами, притиснулись, відчуваючи пульсацію членів.
Мокрі, задихані, розчервонілі, вони дивились один на одного. Данте лежав на ньому і задоволено скалився, коли як Неро посміхався у відповідь краєм губ, відчуваючи ще більше запаморочення. Його зір трохи розпливався.
— Здається у нас будуть додаткові рахунки за воду, — пожартував він, коли душ змивав з їхніх голих тіл піт та сперму.
Він тільки зараз помітив що схоже від їхніх рухів сповзли труси, які тепер лежали в іншій частині ванни. І як вони там взагалі опинилися?
Данте захихотів від жарту та притулився чолом до чола Неро.
— Це того вартувало, — він залишив ніжний поцілунок на його вустах та обхопив його руками, — ці водні процедури з тобою нагадали мені, що я живий… і в цьому немає нічого поганого.
Неро широко усміхнувся і поцілував того в куточок губ.
— Наступного разу краще зробимо це не у ванні. У мене трохи спина болить, — він пхикнув, пригладив мокре волосся чоловіка назад, отримав поцілунок в кінчик носа.
— Наступного разу, значить? — вискалився Данте кепкувало, — невже тобі настільки сподобалось? — він тицьнувся в шию Неро носом.
— Навіть не сумнівайся, — грайливо відповів той, пестячи волосся чоловіка, — і те, що між нами сталося, це не відмовка нічого не розповідати. Тобі доведеться розповісти мені все, що тебе турбує, гаразд?
— Хехе, тобі доведеться мене змусити, — Данте підморгнув, а потім потягнувся рукою вгору та вимкнув душ.
Запала тиша, яку переривало лише їхнє сповільнене дихання та серцебиття.
Раптом, Данте опинився під Неро, тому що той перекинув його під себе, осідлав його. Тепер хлопець дивився на нього із зухвалою посмішкою.
— Повір мені, я знаю спосіб… питання лише, ми зробимо це прямо тут чи на ліжку?
Щоки Данте розжарилися.
— А я хіба казав, що ми повинні зробити це в одному місці? — посміхнувся він.
Їхні вуста знов зіткнулись в палкому поцілунку.
I have hours, only lonely
My love is vengeance
That's never free