Work Text:
I'm just a Holy Fool, oh, baby, it's so cruel
But I'm still in love with Judas, baby
[Я просто юродива, о, це так жорстоко,
Але я все одно продовжую любити Юду]
***
Справи в академії ставали дедалі гірше. Після смерти голови студентської ради, череда дивних смертей та пропаж продовжилась. Студенти були нажахані, панічні настрої панували навіть серед викладачів.
Все більше темних сутностей проникали під магічний купол. Оскільки я постійно шукала собі пригод, мені довелось активно розвивати свої магічні здібності, аби мати змогу дати відсіч. Але здебільшого, блукаючи коридорами в комендантську годину після стеження за Романом, самостійно боротися з сутностями мені не доводилось – на допомогу завжди приходив Алан.
Згодом марівець почав вчити мене різним прийомам з темної магії. Тим самим мої сили розвивались стрімко, що давало Роману Ісаковичу зайвий привід надокучати мені своїми підозрами про зв’язок з темною магією. Не те, щоб вони були безпідставні, але його гнівна мармиза значно псувала настрій.
Алан почав підпускати мене ближче. Це дало мені змогу стежити за ним більше, оскільки ті записи з темними заклинанням не давали мені спокою. Я хотіла дізнатися, чи причетний він до смерти Кая.
Ми ставали дедалі ближче. Таємничий марівець розказував більше про себе, але очевидно, що він давав знати тільки те, що мені “дозволено” знати. Але чим далі, тим частіше я промовляла до себе: хоч би він не був причетний до смерті Кая. Мені не хотілося, аби він був у цьому замішаний.
Одним зимовим вечором я повинна була зустрітись з Владом, аби передати йому відомості про Собко, а потім планувала спокійно їхати додому ранковим потягом. Вийшовши за стіни академії, я зайшла в затінок біля озера, щоб просто побути в тиші. Раптом я почула чиїсь голоси дуже близько. Вони наближались до мого сховку, тому я вирішила зачаїтись і використати захисне заклинання, яке допомогло б мені максимально приховати свою присутність.
Серед голосів я впізнала Алана.
- Тільки не розумію, навіщо ти розповів їй про знахаря? Вона тепер постійно до нього біжить з якимись питаннями.
- Це краще, аби вона бігала кожного разу розпитувати викладачів про ті зілля. Так вони б швидше вийшли на нас, а в гіршому випадку натрапили б на слід Ади, – відповів занадто знайомий голос.
Даня… Що їх пов’язує з Аланом і до чого тут Ада. Справи заплутувалися все більше.
- Взагалі не розумію, чому ти так багато з нею возишся. Мені треба зображати привітного старшокурсника, аби бути в курсі справ, але ти ж завжди тримався осторонь від всіх, – сказав рудоволосий парубок.
- Марія могла б створювати забагато проблем, якби вона нишпорила в мене за спиною. Вона постійно опинялась там, де не варто. Я зміг вивернути так, аби вона дивилась на мене оленячими очима і не підозрювала про справжній стан справ. Вона й так продовжує вишукувати інформацію проти мене, але хоча б тепер я знаю про її успіхи в цьому.
- Навіть не знаю, хто з нас більш підступний, – у голосі Даниїла відчувалася посмішка.
- Це не важливо. Нам треба довести справу до кінця, як можна скоріше. Асгайр слабне з кожним днем, а на його місце мітить Собко, і якщо він добереться до ректорського крісла, то ми вже не зможемо реалізувати наш план. Але не будемо про це тут.
- Майже всі роз’їхалися по домівках, тому нема, про що хвилюватись. Але добре, містере таємничість, перенесемо нашу розмову на інший час. Треба продумати наступні кроки, поки в академії не буде ані душі.
Кроки почали віддалятись, і подальшу розмову я вже не чула. Серце билось так, що я нічого іншого не чула. Я й не помітила, як близько він підібрався до мене, як швидко я йому довірилась. Але тепер я знала його мотиви, і настав час поставити в цьому крапку.
***
I couldn’t love a man so purely
Even prophets forgave his crooked way
[Я не могла б любити чоловіка так беззастережно,
Але навіть пророки пробачили йому зраду]