Work Text:
Що ж, такого приниження Лорд Шень не отримував давно. Дуже давно. Але життя циклічне, тому йому доведеться зробити це. На прохання свого... К.. Кох.... Коханого чоловіка. Це звучало незвично і наче інородно. Ці слова перекачувались на язиці, обволікавши його густою патокою, не даючи проговорити їх у слух. Поки що він не міг цього сказати, але вже зміг признати, зізнатись самому собі та й самому Бінхе у їх "першу шлюбну ніч", що сталася майже через пів року після одруження. І прямо зараз він збирався виповнити.... Оце дурне прохання, що його чоловік повторював останній місяць, не настирно чи набридливо, але спокійно, трішки схвильовано, і наполегливо. Ті дурні книжки, якими з ним ділилися А-Нін та Льов Мін'янь впливали на його чоловіка достатньо, щоб Дзьов починав хвилюватися.
Під час роздумів руки рухалися, на диво, на чистих рефлексах. Розв'язували зав'язки чужого ханьфу, пояс, знімали дріб'язкові прикраси, що могли заважати, і нарешті — дійшли до штанів. Гучний ковток та швидкий вкид рук його партнера вивів Дзьова з абстрагованого трансу, і він підійняв голову, щоб роздивитися обличчя Бінхе.
Воно було червоне.
Сильно червоне.
І до дратування задоволено-шоковане. Доволі скрупульозний лорд піка Ціндзін дійсно в їх любовних іграх був достатньо сухим і прямолінійним, що місцями допомагало йому та доводило до сліз одного занадто чутливого демона. Чи може достатньо розумного демона, що давно зрозумів достатню не любов свого норовливого вчителя до сліз і використовував це, щоб отримати трішки більше пестощів. Дзьов зів'яло зітхнув, опаляючи гарячим диханням Бінхе, через що той закусив губу. Авжеж його, воістину, диявольський агрегат давно стояв, а таке рвіння збуджувало юного демона ще сильніше, хоча й хвилювання в його очах було безмежним. Все ще хвилюється за Дзьова. Це вже було, вони все обговорили й він вже давно не згадує ті жахливі моменти свого життя так часто як раніше, тому й хвилюванню місця не повинно бути.
З такими думками Шень розв'язав зав'язки на штанях та отримав по щоці чужим членом з тихеньким "хлюп". До чого ж до абсурдного великий, і навіщо матушка природа подарувала цьому довбню саме оце, а не щось більш підходяче його двоокому характеру? Хоча згадуючи деякі генітальні особливості рас демонів думки Дзьова миттєво перемкнулися на подяку. Все ж таки просто велетенський це краще, ніж велетенський з шипами чи взагалі два за раз.
Задумавшись Дзьов ніжно стиснув чужого прутня за його основу і почав повільно надрочувати, імітуючи фрікції назад-вперед. Давши декілька хвилин самому собі на прийняття факту того, що саме він збирався зробити Дзьов таки вирішився. Прикривши очі він ніжно лизнув голівку, а далі: подивився Бін-мею, як він іноді називав свого чоловіка, в очі та заглотив. Авжеж не весь, і авжеж не з першого разу, але зміг. Відчуття чужої ваги на корні свого язика викликає легкі мурашки збудження, що відчувається ще дивніше ніж збудження від дотиків. Низький стогін його чоловіка промайнув крізь Дзьова непомітно, але дієво, спонукав діяти далі. Вдихнувши крізь ніс він насадився ще трішки глибше, паралельно облизував, водив язиком по низу чужого члена. Він не зможе взяти повністю. Як би не намагався, принаймні зараз, це було фізично неможливо, але й тонкі пальці музиканта, що зазвичай тримали тільки пензлик для каліграфії чи проходились по струнах ґуциня, обхопили Бінхе близ початку члена міцно, можливо, навіть трішки занадто, але саме ця дія викликала в його колишнього учня гучний стогін, що миттю потонув у долоні, яка прикривала рота. Це вже було весело. Бачити оце цуценя настільки збудженим було... Приємно. Достатньо тішило его, щоб продовжити працювати язиком, а потім спробувати ворухнути головою. Бінхе закусив губу та ніжно завів пальці у волосся Дзьова.
Той же ж старанно виводив одні йому відомі узори на члені Бінхе у своєму роті, повільно розкачуючи голову взад-вперед, поступово допомагаючи собі долонею. Приємно. Дивно. В останній раз використання свого рота здавалося бридким та огидним, зараз — достатньо терплячим і навіть приносило якесь естетично-правильне відчуття задоволення.
Коли Дзьов вже звик до розміру свого чоловіка і почав рухатись швидше — стегна Бінхе почали так само рухатись на зустріч. Схоже його песик сьогодні довго не протримається, але це й добре — у Дзьова вже болить щелепа. В один з особливо сильних товчків Бінхе прослизнув трішки глибше, утикаючись голівкою у горло і низько застогнав. Дзьов же ж вирішив дати чоловіку погратися і легенько хлопнув його долонею по стегну. Умовний знак, 1 — зверни увагу, 2 — мені некомфортно, 3 — зупинись. Бінхе опустив залитий поволокою збудження погляд на Дзьова і відчув, як його любий вчитель бере другу руку Бінхе і кладе собі на потилицю, ширше розкриваючи рота. Після ж — вивів пальцем на стегні ієрогліф цифри 3. Можеш погратися. І Бінхе обережно і повільно штовхається у тепле і таке м'яке горло, гучно застогнавши. Дзьов — намагається дихати носом і розслабитись. Після пережитих жахів він не відчував страху та не мав блювотного рефлексу, що зараз дійсно грало усім на руку.
Протягом ще десяти хвилин Бінхе рухався в одному темпі, даючи час на передишки, але під кінець — прискорився, бормочучи щось зі звичного "вчителю, чоловіку, любий" і тихі прохання викликали настільки велике задоволення, що Дзьов вирішив у майбутньому балувати свого чоловіка цим трішки частіше ніж раз на пів року. Особливо глибокий товчок, шепіт Бінхе "Вчителю я-" і на язиці відчувається солонуватий, в'язкий присмак чужої сперми. Узявши підготовлений зарання носовичок Дзьов виплюнув все туди. Поки що він не міг це проковтнути, і відклав його назад. Бінхе ж — з розставленими ногами та опалим членом напівлежав на ліжку переводячи подих.
Дзьов підійнявся та, обтрусивши себе від вигаданого пилу та бруду, сів поруч з шокованим відчуттями Бінхе. Після його приходу у свідомість — Дзьов просто хмикнув на притягнення власної задоволеної туші у міцні ведмедячі обійми. Так вони лежали в до моменту, коли Шеню захотілося спати. Тоді Бінхе все ж таки встав та привів їх у порядок, вкладаючи Дзьова і себе під перестіляну постіль, проводжаючи себе і свого чоловіка у царство снів.