Archive of Our Own

— Чане, ти ні в чому не хочеш мені зізнатися? — Мінхо тільки-но вийшов з ванної кімнати і одразу стрибнув на ліжко свого коханого. 

— Ти про що? — хлопець дійсно не розумів, про що його питають, адже зараз в голові тільки хтиві картинки з мокрим Мінхо на його ліжку. 

— Останні тижні ти дуже близький з Ханом, не помічав? 

— Ні? Ми ж обидва продюсери... Обговорюємо всяке... Типу, це нормально для нас.
— Я думаю, ти не зовсім мене розумієш, — Мінхо перевернувся на живіт та одразу поправив банний халат, який оголив його ліве стегно, — Я бачу те, якими очима ти дивишся на нашого Джісон-і. Впевнений, що ти собі вже не один раз уявляв його без одягу. Як він повільно торкається тебе там, де можна тільки мені. Як він смокче твій товстий член своїми пухкими губками. Бляха, тільки уяви як його і без того великі щоки будуть виглядати, коли ти будеш штовхатися в них голівкою.
Чан в мить забув як говорити, кліпати очима та дихати. Він просто застиг та дивився здивованими очима на свого хлопця, який агресивно ревнував свого коханого Чанні до будь-якої людини, а тут каже такі речі. Чанові долоні помітно спітніли, а губи стиснулися у тонку лінію. 

— Я не проти поділитися тобою, якщо ти дійсно хочеш пустити до нас Ханні. Але лише один раз. Хочеш? 

Чи є тут правильна відповідь — Чан не знав. Він все ще погано усвідомлював почуте від Мінхо, але хтиві думки таки проникли у розум, даруючи картинки можливого сексу з Джісоном. Гучно ковтнувши слину, Чан швидко кивнув два рази, тим самим показуючи, що Мінхо правильно зрозумів погляди свого хлопця на іншого. Мінхо нічого не відповів, лише продовжував спопеляти свого хлопця поглядом, від якого Чану стало некомфортно. Він прикрив почервоніле обличчя обома долонями та відвернувся від Мінхо. Що казати? Чи злий зараз Мінхо? А чому він повинен злитися, якщо сам почав про це говорити? Ці і багато інших питань замінили будь-які хтиві думки у Чановій голові. Хочеться відмотати час назад і відмовитись від пропозиції Мінхо. Сказати, що йому здалося і Чан ніколи не думав про свого друга, колегу Джісона у такому ключі. Але в Чана немає маховика часу, немає камінчика нескінченності як в Доктора Стренджа, щоб виправити свої помилки, тож треба заспокоїтися та прийняти реальність. І Мінхо допомагає йому з цим. Він встає з ліжка та робить декілька кроків до Чана, який все так само сидить за робочим столом та ховає своє багрове обличчя за долонями. Легкий поцілунок у маківку та лагідні обійми змушують Чана розслабитися. Він обіймає Мінхо за ноги і притуляється чолом до живота. 

— Вибач, я не повинен був погоджуватися. Я люблю тільки тебе, Хо, — майже пошепки, — а це лише фантазії, не більше. Я б не робив з Джісоном щось подібне, ти ж знаєш, так? 

— Коханий, тобі не треба просити вибачення за свої бажання, — прохолодні руки приємно відчуваються на червоній шкірі. Мінхо підіймає Чанове обличчя на себе, щоб зазирнути в очі. 

— Але ж... — Чан хоче відвернутися, але Мінхо лише сильніше стискає його щоки. 

— Мені приємно, що ти зізнався мені у цьому замість якоїсь брехні, тому ти не повинен просити вибачення. Це я повинен дякувати тобі за те, що довіряєш мені. 

— Кохаю тебе, Хо. Залишися в мене у кімнаті? 

— Ну якщо ти мене благаєш про це, то... — сміється Мінхо та нахиляється до пухких губ, щоб подарувати короткий поцілунок.

Пройшов тиждень з цієї розмови. Чан майже забув про це, занурившись з головою у роботу над новим альбомом, але тепер він майже завжди працював над семплами наодинці, або з 3Racha у повному складі, з Чанбіном. До Хана він підходив лише під час загальних тренувань, на очах в Мінхо, щоб той нічого зайвого не думав.
Суботній вечір закінчувався тим, що Чан вчергове сидів у своїй студії та прослуховував свіжі записи хлопців. Він перебирав файл за файлом, уважно вслуховуючись в голос свого коханого. Вокал Мінхо з кожним днем ставав все чистіше та виразніше, і Чан не міг не радіти успіху свого хлопця. Захотілось прямо зараз потрапити в теплі обійми Мінхо, отримати легкий поцілунок у щоку та почути лагідне муркотіння на вухо. Відкинувшись на спинку крісла, Чан потягнувся до телефону, і саме в цей момент йому приходить повідомлення від Мінхо: 

Крісе, закінчуй свою роботу і дуй у власну кімнату. Я для тебе дещо приготував. 
( ͡~ ͜ʖ ͡°) Відмова не приймається.   

Про якусь відмову навіть не йдеться. Чан неймовірно скучив за своїм котом, тому швидко зберіг свої напрацювання, вимкнув ноут та попрямував у гуртожиток.

В кімнаті неочікувано було порожньо. Жодного натяку на присутність Мінхо і це засмучувало. Чан поставив свій рюкзак біля вхідних дверей, увімкнув слабке фіолетове світло та пробігся очима по приміщенню. Все наче на своїх місцях, нічого не з'явилось, окрім папірця м'ятного кольору, який був приліплений до дверей у ванну: "Пограємо, Чанні? У ванній кімнаті я залишив тобі подарунок. Скористайся ним після того, як приймеш душ. ~(￣▽￣)~*" 
— От же кіт, — всміхається хлопець та ховає папірець у задню кишеню джинсів, які через пару хвилин знімає разом з іншими елементами одягу. 

У ванній кімнаті вже все було для нього готове, а саме: чисті м'які рушники, махровий халат та чорний паперовий пакетик, вміст якого змусив Чана спершу здивуватися, а потім засміятися, прикриваючи обличчя руками.

— Привіт, — чужий голос змусив Чана завмерти на місці. Він якраз тільки вийшов з ванної кімнати і не чув, щоб до нього хтось заходив. Коли Чан стягнув з голови вологий рушник, він натягнуто посміхнувся. На його ліжку сидів Джісон, який нервово перебирав пальці на руках. 

— Сонні? Що ти тут робиш? 

— Мінхо-хьон сказав, що ти...ну...хотів би... — пухкі щічки затряслись від того, як швидко намагався говорити хлопець, а його оченята-намистинки бігали по всій кімнаті, аби не затримувати погляд на Чані. 

— Хотів що ? — Чан дійсно не розумів, про що зараз йде мова. Він продовжував стояти на місці, стискаючи у руках вологий рушник. 

Хан підвівся на ноги і через один крок опинився навпроти Чана. Хлопець обережно торкнувся пальцями прохолодної Чанової щоки та зазирнув йому у вічі: 

— Мене.  

 Щось всередині Чана порвалось та опустилось у зону п'ят. М'які подушечки Джісонових пальців приємно відчувалися на шкірі, а аромат молока та меду, який йшов від хлопця зривав Чану дах. Мінхо все ідеально спланував, і хто такий Чан, щоб не скористатися "подарунком" свого хлопця? 

Ханове слабке скиглення розносилось кімнатою від кожного дотику до його смуглої шкіри. Чан задер його вільну футболку та без зупинки покривав груди короткими поцілунками, іноді чіпляючи тверді соски зубами. Чанові губи зупинилися на татуюваннях хлопця. Він раптово вирішив, що буде цікаво обвести малюнки на шкірі язиком, і від цього Хан ще голосніше заскиглив. 

— Хто б подумав, що ти в нас такий голосний, — гарячі Чанові поцілунки спускалися все нижче, поки не зупинилися у зоні пупка. 

— Замовкни та продовжуй, хьоне... 

Всміхнувшись нахабності свого молодшого, Чан зубами схопив резинку від шортів та повільно стягнув одяг з хлопця. Хан точно знав куди йде, тож вибрав влучний одяг, який дуже легко з нього буде зняти. Але те, що він не вдягнув спідню білизну, неймовірно потішило Чана. 

Познущатися зі збудженого хлопця — найулюбленіша Чанова забавка під час близькості. Він не квапився засмоктувати твердий Джісонів член, продовжуючи мучити того легкими поцілунками. Якби Джісон не благав нарешті відсмоктати, Чан не виконував мольби хлопця під собою. Він залишав на гладкій шкірі вологі доріжки, грався язиком з яєчками та легенько стискав чуже збудження двома пальцями біля основи.
Відкочуючи крайню плоть з червоної голівки, Чан ледь торкався її язиком, натискаючи на уретру, змушуючи Хана стискати пальці на ногах. 

Чіпкі Ханові пальці міцно стискали досі вологе волосся хлопця, намагаючись змусити того заковтнути нужденний член якомога глибше, але Чан пручається, бажаючи продовжити солодкі знущання. 

— Чане... Чане... — простирадло під Ханом зібралось у гармошку, адже хлопець звивався на них, намагаючись врятуватися від відчуттів, які дарував йому Чан своїми діями. 

 — Так, крихітко? 

— Я хочу кінчити від твого роту, поквапся, будь ласка... — з придихом вимовив Хан та сильніше стиснув волосся хлопця. 

Шорти, які були спущені до литок, нарешті опинилися на підлозі, а пухкі Чанові губи ідеально відчувалися на члені. Він починав смоктати повільно, злизуючи кожну краплю еякуляту, цілуючи кожну венку, яка виступила на стовбурі. Коли Чанові губи повернулись на голівку та засмоктали її, Джісон що було сили сіпнув стегнами, заганяючи член глибше, б'ючись об стінку горла. 

— Блять, хьоне, я так хочу трахнути твій рот... — Джісон тиснув на чужу голову вже двома руками, буквально змушуючи Чана давитися членом. — Вибач, вибач, вибач. 

Через швидкі Джісонові рухи стегнами і тиснення на голову, Чан через сльози смоктав твердий орган, іноді забуваючи дихати носом. Сльози самі по собі почали збиратися в куточках його очей, але зупинятися Чан не планував, даруючи Джісону таку бажану розрядку. Ковтаючи гаряче сім'я, Чан таки впустив декілька крапель на чужий лобок, але як тільки випустив обм'яклий орган з рота, він ретельно вилизав шкіру, яку забруднив через свою незграбність.
— Ти в нормі? — ніякої відповіді. — Джісоне? 

Хлопець чудово чув звертання до себе, але сил відповідати поки не було. Його груди високо здіймались та швидко опускалися, поки той намагався привести своє дихання у норму, але Чанові губи, які обрушилися на нього вимогливим поцілунком, не дали йому можливості перепочити. Чан цілував жадібно, одразу поглиблюючи поцілунок та по-господарськи вилизуючи чужий рот. Він наче намагався висмоктати душу з Джісона. Хотів зробити його своєю власністю. І як тільки Хан намагався відсторонитися хоча б на хвильку від пухких губ, його хьон перекреслював всі його спроби, притискаючи того до ліжка. 

— Ти розтягував себе? — швидкі поцілунки покривають Джісонову шию, — готував себе для мене? 

Джісон навіть розтулити рота не встиг, щоб надати відповідь, як Чанові пальці ковзнули на його язик. Він розгубився, не розумів цього жесту, але після солодкого "Оближи їх гарненько, крихітко", Хан став обсмоктувати довгі пальці, ретельно змащуючи їх в'язкою слиною. Старший наче зачарований дивився на те, як Джісон поглинав його пальці, ковзав по них язиком та тихо стогнав від задоволення. Очі хлопця були ледь розплющені, у кутиках рота зібралась блискуча слина, а каштанове волосся розкинулося на подушці. Чарівний. 

— Дякую, Сонні, — різко забрані з рота пальці змусили Хана незадоволено мугикнути, але через мить вагу пальців на язику замінив язик Чана. Він знову нахабно увірвався у чужий рот окреслюючи ясна. 

Як тільки вологі, змащені слиною, пальці торкнулися заднього проходу Хана, той стиснувся та завмер, і Чан безсумнівно це помітив та з посмішкою на вустах запитав: 

— Погано приготувався, Джісон-і? 

— Просто холодно, — надув щічки Джісон, — перевір, якщо маєш сумніви. 

Чану повторювати два рази не треба. Легке натискання на кільце м'язів і перший палець без труднощів увійшов всередину, а за ним ще два. Хлопець дійсно гарно підготувався до сьогоднішньої зустрічі, і це усвідомлення викликало нову хвилю збудження. Зазвичай Чан все любить робити повільно: цілувати, лизати, кусати, розтягувати та доводити до сказу свого партнера, але з Джісоном інакше. Хотілось інакше. Грубіше, швидше, сильніше. Тому Чан не гаяв часу і одразу почав швидкі рухи всередині хлопця, дражнячи ніжні стінки своїми дотиками.
Джісон тремтів та стискав губи, намагаючись бути менш голосним, але виходило в нього кепсько. Якби хтось зараз проходив повз кімнату Чана, він точно зрозумів би, що саме тут відбувається, і від цієї думки Хану ставало соромно.
— Сонні, — шепіт на вухо пустив зграю мурах по тілу, — подай змазку та презервативи, вони під твоєю подушкою. 

Хлопець швидко знайшов все, що було потрібно Чану та кинув це поряд зі своїми ногами. Тихе "дякую" і Джісон відчуває порожнечу всередині, від якої хочеться заплакати, адже Чанові пальці так чудово відчувалися в його дірочці. Джісон з надутими губами слідкує за наступними діями свого хьона. Тільки зараз Чан потягнув за пояс, який ледь тримав зав'язаним банний халат на ньому, але знімати його повністю він не поспішав. Як тільки пояс полетів у бік, Джісон затамував подих. Звісно він неодноразово бачив оголене тіло свого хьона, але ніколи не мав змоги торкнутися. Руки самі по собі потягнулись до Чанових грудей. Пальці окреслювали підтягнуте тіло, пестили світлу шкіру, Джісон наче малював невидимі картини на пресі старшого, поки Чан надрочував та змащував свій член лубрикантом. 

— Ти неймовірно гарний, хьоне, — видихає Хан, коли його рука зупиняється на гладенькому лобку, — виглядаєш дуже гаряче. Хочу скоріше твій член в собі. 

 — Тоді розсунь для мене ніжки, Сонні.
Підхопивши хлопця під колінками, Чан повільно почав проникати у розчервонілу дірочку. Він не квапився, даючи можливість Хану звикнути до нього, до його товщини. Трохи відхилившись назад, Чан великим пальцем відтягував анус, щоб споглядати те, як гарно приймає його Джісон. 

— Ти молодець, Сонні, — хвалить його та продовжує входити до кінця. Джісон благав поквапитися, почати рухатися, але Чан лише загадково усміхнувся та потягнувся за поцілунком. Під час чергового пожирання Джісонових губ, Чан ледь сіпав стегнами з одного боку в інший, наче вивчаючи кожну стіночку голівкою свого члена, а Джісон губився у нових для себе відчуттях, важко дихаючи через ніздрі. Він шкрябав оголені плечі свого хьона та подумки молив його почати рухатися, адже говорити він просто не міг через довгі поцілунки та чужий язик у своєму роті. Тут або говорити, або намагатися перевести подих, коли Чан дозволяє це зробити. Нарешті Чан змилувався над ним, та почав неквапливі рухи. Кожен новий поштовх супроводжувався гарчанням на вухо, наче над Джісоном звір, а не людина. Випрямившись у спині, Чан задер вище ліву ногу хлопця та зазирнув в його червоні очі, перед тим як увійти різкіше, глибше, майже до болю. Крик зі стогоном, який йому подарував Джісон затуманив розум та наче скинув з Чана всі кайдани. Він зірвався на шалений для Джісона ритм, вибиваючи з нього дух та нові крики. Член без зупинки потрапляв по чутливій залозі, змушуючи Джісона стискатися навколо Чанового збудження. Чан міцно стискав Ханове стегно до червоної шкіри та не припиняв гарчати, відчуваючи, що його молодший ось-ось отримає другу розрядку за вечір. Він допомагає Хану поринути з головою в цей вир насолоди, рухаючись всередині та надрочуючи йому.

Джісон з протяжним голосним стогоном зливається у Чанів кулак та собі на живіт. Він без сил, його очі майже заплющені від втоми, але третій голос, який раптово пролунав у кімнаті, змусив Джісона перестати дихати на мить: 

— Скажи, тобі сподобався наш Джісон-і? 

Ліжко прогнулося під вагою третьої людини, і Чан одразу відчув слабкий дотик губ до свого плеча. Він застиг, наче загнаний звір, повільно опускаючи Джісонову ногу назад на ліжко. Дивитися на Мінхо було страшно, хоча це все відбувається з його згоди, і, можна сказати, з його ініціативи.

— Сонні, ти не проти, якщо я приєднаюсь до вас? 

Джісон лише коротко кивнув, але промовити щось уголос перед Мінхо соромився. Адже він буквально лежить з членом його хлопця у своїй дупі. 
— Ви такі тихі стали, хоча тільки що вас було чутно на весь коридор у гуртожитку, — Мінхо явно подобалось те, яку реакцію викликала його поява, тому з його обличчя не зникала задоволена усмішка. Він легко натис холодною долонею на Джісонів живіт, від чого той застогнав та прикрив очі. — Ти ж ще не кінчив, Чанні? 

— Ні, ти ж заборонив мені... у записці, — Чан відчував одночасно страх, захват та збудження. Здається, в когось відкриваються нові кінки, про які Мінхо здогадався раніше за свого хлопця. 

— Гарний хлопчик, ти і подарунком скористався? — Мінхо не став очікувати відповіді та одразу стягнув з Чана халат. — Бачу, скористався. Сподобалось? 

— Так... сподобалось...

У дупі Чана знаходилась металева пробка з чорним камінчиком, який імітував сердечко. Він скористався нею ще у душі, коли тільки увімкнув воду, щоб змити втому робочого тижня. Це було вперше в житті, коли Чан використовував іграшки. Це було вперше, коли Чан розтягував себе, а не когось іншого. Весь цей час ця пробка тиснула на Чанову простату, але він стримувався, продовжуючи відчайдушно трахати Джісона. Мінхо легенько натис на камінчик, і Чанів член відчутно сіпнувся всередині Хана, той зойкнув, нагадуючи про себе цим двом. 

— Сонні, сподіваюсь, ти в нас відпочив, бо я планую продовжувати гру. 
Знявши з себе одяг та повністю оголившись, Мінхо прилаштувався позаду Чана. Однією рукою він натиснув на міцну спину свого хлопця, змушуючи того нахилитися, а другою почав ворушити пробкою у Чановій дупі. Він дражнив Чана, як то зазвичай він робив з ним. Діставати пробку одразу ніхто не збирався. Мінхо грався нею, грався Чаном, змушуючи того стогнати кожен раз, коли здавалося що ось-ось і пробки не буде, її заштовхували всередину з новою силою. Спершись чолом на груди Джісона, Чан тихо скиглив, пускаючи слину на медову шкіру. Сором накриває з головою, хочеться просити вибачення за те, що зараз бачить його друг, але Чан не встигає подумати про це, як зустрічається з ніжним Джісоновим поглядом. Він нічого не говорить, лише тягнеться за поцілунком та отримує його. Але він значно відрізнявся від попередніх, зараз Чан цілував обережно, повільно, до тих пір, поки їх поцілунок не перервав його власний протяжний стогін. Металеву іграшку замінив гарячий твердий член Мінхо, який той ретельно змазав лубрикантом перед проникненням. 

— Чане~, — стогне Мінхо притискаючись до спини свого хлопця, — як же в тобі... приємно... 

Повільні рухи стегнами майже одразу змінилися на швидкі, які супроводжувалися ляскотом шкіри об шкіру і стогонами трьох збуджених хлопців. Мінхо трахав Чана, а той в свою чергу трахав бідного Джісона, який не знав як рятуватися від надлишкової стимуляції. Йому хотілося втекти від цих двох навіжених, але вага двох хлопці та член в дупі забирали всі шляхи для відступу. Джісон кінчив втретє, Чан злився у презерватив вперше і тільки лише після дозволу Мінхо. Як тільки Чан відчув пустоту всередині себе, він хотів злізти з Хана та впасти поряд, трошки перепочити, але міцна рука, яка обхопила його за талію, не дала Чану можливості влягтись на м'які простирадла. 

— Крістофере, я ще не закінчив, ти куди? — Мінхо наче глузував з нього, притягуючи до себе сильніше. Чан кивнув, але попросив дозволу зняти з себе використану резинку, на що отримав схвальний кивок.

Мінхо влаштувався на краю ліжка та, розсунувши ноги, почав погладжувати своє збудження. 

— Відпочив? — питання адресоване Чану. — Сідай на мій член, спиною до мене. 

Командний тон Мінхо пробирав до мурах по шкірі, і це неймовірно подобалося Чану. Він відкривав в собі друге дихання, коли виконував накази свого коханого. Тому підповз до Мінхо, отримав короткий поцілунок у губи та заліз на нього, спираючись ногами на край ліжка обабіч стегон хлопця. Чан повільно опустився на член свого хлопця та одразу відкинув голову на його плече. Тримати свою вагу на тремтячих від перенапруження ногах важко, тому Мінхо вирішив підтримати Чана під колінками. 

— Подивись вперед, Чанні... — майже пошепки наказує Мінхо, — подивись настільки блядський маєш вигляд. Як твоя дірка жадібно поглинає мій член. Ти бачиш? 

Чан боявся відкрити очі, адже знав що прямо навпроти них знаходиться шафа, на дверцятах якої завжди було велике дзеркало. Мінхо точно знущався з нього, змушуючи розплющити очі та побачити себе в цій непристойній позі. 

— Подивись на себе. На нас, Крісе, — продовжує тиснути на нього хлопець у всіх сенсах цього слова. — Ти повинен запам'ятати, що так трахати тебе можу тільки я. Відповідай. 

— Я твій, — пхикає Чан і все ж таки дивиться на себе у дзеркало. На себе спітнілого, червоного, брудного. — Тільки твій... 

Від цих слів Мінхо з новою силою почав тиснути на Чана, вбиватися у його нутрощі якомога глибше, чіпляючи чутливу простату. Від Чанової покірності зносило дах, адже не часто їх сильний та серйозний лідер дозволяв собі виглядати так.  

— Я можу йому відсмоктати, Мінхо? — позаду хлопців нарешті прийшов до тями Джісон, який відчував потребу подарувати Чану незабутній оргазм. Такий самий незабутній, як і три його власні оргазми за цей вечір. 

— Звісно, Сонні, — Мінхо солодко усміхається молодшому та очима запрошує того на підлогу, щоб було зручно приділити увагу Чану. 

Стікаючий нужденний Чанів член так і вабив Хана засмоктати його якомога швидше, що хлопець і робить. Він одразу бере глибоко, стискаючи твердий орган стінками горла. Стогнучи з членом у роті, Джісон пускає вібрацію по стовбуру, додаючи більше відчуттів Чану, а той дивиться на те, як Хан облизує його збудження. Як голівка впирається у пухкі щоки зсередини. Це зносить дах ще більше, ніж він міг собі уявити. Хан такий вправний у мінеті, і Чан точно знає в кого той набрався цього.

Тиснення на простату, легкі поцілунки за лівим вухом та член у Хановому роті робить свою справу. Розум покидає Чана та дає можливість загубитися у власній насолоді. Він рясно зливається у теплий рот Джісона та відкидається спиною на Мінхо. Дихати важко, думати взагалі неможливо. Чан навіть не помічає, як Мінхо виходить з нього, кладе на ліжко та стає на коліна біля його голови. Швидкі ковзаючі рухи по власному члену і Мінхо здавлено стогне та кінчає на Чанове обличчя, забруднюючи губи, щоки та волосся. 

— Ти такий гарний, Чанні... Гарний тільки для мене... — Мінхо нахиляється та коротко цілує пухкі губи свого хлопця. 

— Тільки для тебе... — свідомість покидає Чана, і той провалюється у сон. Він точно знав, що Мінхо попіклується і про нього, і про Джісона, який повернувся до них у ліжко. 

— Дякую, Сонні, — шепоче Мінхо перебираючи скуйовджене Чанове волосся, поки той мирно спить на його ногах. 

— Думаєш, дякувати тут доречно? — сміється собі під ніс Хан та починає збирати свій одяг по всій кімнаті. 

— Ти міг послати мене до чорта з таким проханням.

— Міг, — накидає на себе довгу білу футболку, — але тоді я б відмовив собі у задоволенні трахнути Чанів рот та спробувати його член в собі. Наш хьон мені ще з підліткового віку подобається. 

— Але чому тоді ти бігав за мною, а не за ним? — Мінхо щиро здивований відповіддю хлопця. 

— Бо боявся спричинити біль нашому лагідному Чанні, тому дружбу не псував, — повністю вдягнувшись, знизив плечима Хан. 

— Ах ти білка, тобто мені біль було причинити не страшно? 

— Хо, припини, — крізь слабке освітлення чудово було видно Джісонову усмішку, — ти ж знаєш, що ми просто бавилися разом. Ми соулмейти, але ніяк не пара закоханих. От між вами, — Джісон малює у повітрі пальцем сердечко, — справжнє кохання. На яке ви обидва заслуговуєте. 

— Дякую, Сонні, — по голосу Мінхо було відчутно, що той зашарівся.

— Кличте, якщо захочете ще пограти втрьох, — хіхікає Джісон, підходячи до вхідних дверей. 

— Ніколи, — шипить Мінхо, наче кіт. — Він тільки мій. Сподіваюсь, тепер він буде обережнішим зі своїми бажаннями. 

Джісон йде до себе, залишаючи Мінхо наодинці зі своїм втомлений хлопцем. Сьогодні Чанні був дійсно хорошим хлопчиком для них обох. Працьовитий в усіх сенсах. А коханий лише для Мінхо.