Work Text:
- Як ти вважаєш, що нас чекає за стінами цього місця?
Юдзі усміхається і мрійливо дивиться в нічне небо. Мегумі ж в подиві вигинає брову і бездумно кусає губу.
- Чому тебе раптово зацікавило це питання?
Насправді він хотів запитати: "Чому ти вирішив озвучити цю думку?". Мало хто в цьому пеклі погодиться знаходитися добровільно, однак їм доводилось тримати язик за зубами, щоб не додати собі проблем в майбутньому. Нашийник на його шиї знову здавлював горло - це відбувається кожного разу, коли впадаєш надто глибоко в роздуми про те наскільки нормальним є їхнє становище.
- А чому б воно не цікавило мене? Ти ж знаєш, я завжди поділяю твої турботи.
Юдзі відвертається від виду зорепаду і Мегумі відчуває як його шия червоніє, коли він стикається з інтенсивністю чужого погляду на а собі. В очах Юдзі відображаються падаючі зірки. Це видовище погане для його серця.
- Я не турбуюсь про нього, бо твоєї турботи про це вистачить на нас обох.
- Не бреши, Мегумі. Я знаю, що з нас
двох турбуєшся більше ти.
Мегумі бурчить собі під ніс і хитає головою - побічний продукт постійного знаходження поряд з людиною, яка готова лізти в халепу, якщо це означатиме, що хтось менше отримає на горіхи.
- До чого ця розмова? Мені знову доведеться рятувати тебе та Кугісакі від проблем?
Якщо і була ще одна особа з непохитним характером як і в Ітадорі, то це точно Нобара. Ці двоє були однаковими в своїй нестримній натурі, сумнівному гуморі та дивній одержимості комахами, які викликають передчасну смерть.
- Ти завжди думаєш про мене найгірше, - Ітадорі надуває в обуренні щоки, однак швидко пожвавлюється знову. - Хоча думаю це й не так вже погано, бо означає що я маю очевидну жагу до справедливості.
Мегумі здається що його мозок гниє від параної.
"Це те що колись тебе погубить, Юдзі" - думає від у відчаї. " Борися за своє життя, так само як ти боришся за чужі життя".
- Не роби такий вираз обличчя, - погляд Юдзі пом'якшується. Чорт би побрав його теплу усмішку та роки часу проведеного разом, що унеможливили підтримування стін, які Мегумі збудував для захисту своїх почуттів. - Все буде добре, я обіцяю.
Фушігуро хоче лаятись, хоче рвати своє волосся і болісно скавчати, як його пес, якого вбили сегейни, коли побачили що він проявляє надто значну прив'язаність до того, що може стати його рятувальним кругом в океані страждань з якими доведеться ще зустрітися.
Мегумі знає, що в його голові постійно відбуваються баталії між логікою та емоціями, які важко контролювати. Йому завжди казали, що його серце м'яке, попри те що ззовні він виглядає так, наче саме існування йому остогидло ще тоді, коли він вперше побачив світ. Раніше він зубами виривав можливість довести, що такий опис протилежній його натурі - розпочинав бійки, від гніву пропалював поглядом дірки в інопланетних потворах, які обвішували його дротами та випробовували наскільки сильно кров'ю нальються його скажені очі.
Але це було раніше.
- Мегумі.
Він підскакує від відчуття гарячої долоні на його шиї та від голосу, що так любий йому.
- Ти не втратиш мене, я обіцяю.
Мегумі видихає.
Він спробує в це повірити.