Work Text:
Кайл нервово гриз вказівний палець, пропалюючи у власному робочому столі дірку. Те, що починалось як розвага задля задовільнення власного его, переросло у суцільну катастрофу. В нього лишався лише один шанс, і він просто не міг дозволити собі налажати й цього разу.
Амбітні цілі завжди були Кайловою слабкістю. Він крав виключно унікальні та важкодоступні речі, і кожен з цих пунктів мав мати перед собою позначку “неймовірно”. Крав, а потім лишав на центральних площах, на людних вулицях чи в будуарах поважних світських дам. Це було його гоббі, його маленький світ поза життям звичним і рутинним, свіже повітря, яким Кайл упивався знову і знову. Крав, насміхався, а потім із задоволенням дивився на постери із нібито власними рисами. Натягнув на власні світлі кучері руду перуку — і от вже по всьому місту шукали нахабного рудого хлопчину. Густо підвів сірі очі синім — і очевидиця, схлипуючи, розповідала про темно-блакитні очі, що дивились їй прямо в душу. Кілька накладок — і замість стрункого та гнучкого Кайла правоохоронці шукали плечистого чоловіка із видатним животом. Звісно, свідки бачили Кайла лише тоді, коли він сам того бажав, в більшості випадків ніхто і не здогадувався, що той проникав у приміщення, навіть якщо хлопець був прямо-таки за стіною.
Таємний Гримуар Коба Велтіса був просто-таки оповитий амбітністю, книга, що існувала лише у трьох екземплярах, але була відома абсолютно кожному, хто хоч якось колись цікавився магією. Якщо ці книги не мали б стати черговою ціллю Кайла, то що взагалі?
Першою його помилкою стало сприймання охорони магічних бібліотек як низку стандартних, хоч і серйозних заходів. Життя буквально пролетіло перед його очима, коли зі здоровезної люстри на нього стрибнув кіт розміром із коня, жовтими очима, що світились у темряві, та кігтями, що цілком собі могли зійти за шаблю. Так Кайл дізнався, що у магічних бібліотек є, власне, магічні стражі. Ця інформація ніколи не виносилась на загал, втім, демонстрація була більш ніж переконливою. Він ледь видерся назовні тієї ночі, а довгі й болісні порізи на нозі не заживали ще два тижні попри агресивне лікування найкращими цілющими мазями.
Вдиратись до одного й того ж місця було не в звичках Кайла, та й охорону бібліотеки посилили після тієї ночі, тож він вирішив спробувати другий варіант. Глупої ночі вліз до читальної зали, обвішаний зброєю і готовий дати відсіч будь-якому монстру, який би на нього напав. І все навіть йшло непогано, ніхто не атакував, а набір хитровигаданих відмичок для зачарованих замків лагідно ковзнув в руку перед потрібною секцією, аж раптом холодний та липкий жах оповив Кайла з усіх боків. Страшенне напівпрозоре синюшне одоробало насувалось на нього, проходячи крізь шафи та столи. Увесь базовий набір захисту від привидів, що його Кайл відчайдушно жбурляв у тварюку, не дав жодного результату. А коли страж відчинив рота, чорне провалля вкрите гострими гнилими зубами, Кайл відверто струсив і втік. Втік і ще два тижні прокидався в холодному поту, намагаючись відігнати страхітливий образ зі своєї голови.
Дві поразки поспіль, два болючих удари по самолюбству. Третій екземпляр Гримуару зберігався у бібліотеці якогось магічного ордену, в яких Кайл ніколи не розбирався. Він змусив себе заспокоїтись, а тоді поринув у планування. Кайл не міг дозволити собі схибити й цього разу, на кону стояло найважливіше — його особиста гордість. Він вивчав і вивчав архітектурні плани, усі згадки про всі можливі форми захисту в ордені, складав план так ретельно, як ніколи в житті. Звиклий імпровізувати на ходу та підлаштовуватись мозок аж рипів від напруги, але Кайл змушував себе працювати й далі. В нього лишився лише один шанс.
В ту ніч Кайлу щастило від самого початку. Ніч видалась дощова і темна, тож він без зусиль дістався потрібного місця і проліз всередину, зламавши доволі посередній замок. До кожної перешкоди, що зустрічала на шляху, Кайл був блискуче і беззаперечно готовий, а прискіпливе вивчення зали бібліотеки довело, що на магічного стража орден поскупився. Лише позолочені високі шафи, комфортні стільці та, як би це не було дивно, мармуровий декоративний басейн просто посередині зали. Кайл би ні за що не тримав книги поруч із відкритим джерелом води, та, вочевидь, басейн був зачарований. Кількість рун на бортику просто зашкалювала.
Втім, Кайл сюди не за тим прийшов. Він з першого ж разу упізнав необхідну секцію і прийнявся порпатись у зачарованому замку. Тихе клацання відчинених дверей ледь не змусило його пританцьовувати від щастя. Гримуар чинно стояв на великій підставці, обшитий темною шкірою і інкрустований дрібними кістками. Успіх заполонив усе єство Кайла, у вухах зашуміло, а широка посмішка заповзла на обличчя. Захоплений вдачею він навіть не почув позаду тихого плюскотіння. Не чув ледь помітного шороху, наче щось повзло гладенькою підлогою. А потім щось обережно, майже не відчутно торкнулось його ніг.
“Якого…” — тільки і встиг подумати Кайл, перш ніж перевести погляд вниз і заклякнути від жаху.
Темно-фіолетові, майже чорні мацаки методично обвивали його ноги, забираючись все вище. Кайл ніколи не чув про те, що стражем міг бути восьминіг. Він мав щось зробити, хутко, поки ця наволоч не піднялась до його рук. Потягнувся було до кишені із заговореною сіллю, та наступної миті кожну його руку оповило ще по одному мацаку, а рюкзак зі знаряддям було зірвано з плечей.
“От лайно. Лайно, лайно, лайно!” — Кайл спробував було рвонути геть, видертись із захвату, поки ще мав вільні частини тіла, але мацаки виявились дуже міцними. Навіть більше, швидкість, з якою вони обплітали хлопця, зросла. Тепер Кайл відчував тиск на свої стегна, плечі та навіть шию. Тварюка не намагалась його задушити, лише повзла все далі і далі, захоплюючи його тіло.
“А хрін з ним з ув’язненням, головне не налякати. Не налякати? А чи є у восьминогів вуха?”
Кайл обережно набрав повітря в груди і закричав на всю міць своїх легень. Високий, відчайдушний крик про допомогу лунав, певно, не довше секунди, а тоді йому до рота агресивно ткнувся черговий мацак, перериваючи звук. Кайл рефлекторно спробував щосили вкусити потвору, та мацак був мало того що наче гумовий, так ще й вкритий якимось слизом.
Липкий, крижаний жах заполонив хлопця, ноги стали неначе ватними і він почав повільно осідати, не в змозі навіть поворухнутись. Втім, впасти йому не дали ті ж мацаки, вони доволі обережно опустили Кайла на підлогу, від чого той взагалі припинив розуміти, що відбувалось.
“Хіба не простіше було мене вбити головою о підлогу? Невже воно хоче… Погратись зі мною?” — думати про те що входило до розуміння “гратись” у восьминогів Кайл категорично не хотів.
П’ять мацаків міцно тримали його на місці, шостий затуляв рота, а ті два, що досі тримались деінде, раптом з’явились у полі зору Кайла. З’явились та повільно (він міг присягнутись, що це було манірно) випустили безліч гострих ікл, що стирчали прямо зсередини. Кайл міцно заплющив очі і всерйоз почав прощатись із власним життям. Зараз ця зубаста хрінь роздере його на шмаття, почавши, певно, з відкритого живота, і за кілька хвилин він безславно помре від болю і крововтрати…
Наступної хвилі Кайл шоковано (і трохи обмочившись, чого вже брехати) розплющив очі, не вірячи власним відчуттям. Мацаки із іклами не чіпали його тіло, не лишали навіть дрібних подряпин на шкірі. Натомість вони цілеспрямовано шарились по всій площині і зрізали з нього… одяг. Кайл хотів було щось булькнути з цього приводу, та в цю ж мить мацак у нього в роті почав агресивно рухатись. Хлопець завмер. Колись у студентські роки в нього був досвід жахливого мінету, і відчуття були десь такі самі. Ця слизька хрінь трахала його в рот, поступово втискаючись все глибше. Усі доторки і потирання інших мацаків раптово постали перед Кайлом в геть іншому світлі, і він відчайдушно заборсався, намагаючись вибратись і втекти.
“Краще б вже зжерло, тільки не це!” — звісно, він не міг видертись. Звісно, уся його підготовка не вартувала взагалі нічого, бо навіть припустити що на охорону бібліотеки поставлять морську істоту було смішно. Кайл заскиглив, намагаючись зосередитись на тому, щоб не задихнутись.
Мацаки пробирались крізь проріхи в одязі, ковзали по тілу, ті, що мали ікла, втягнули їх і вкрились тим же слизом, що і решта. Вони були буквально всюди, і в цілковитій тиші бібліотеки рвучке дихання Кайла і легкі шорохи звучали особливо гучно. Коли один з мацаків поповз проміж його сідниць, Кайл з останніх сил спробував щільно їх стиснути. Втім, і ця спроба супротиву була невдалою.
Один слизький мацак активно терся о його анус, інші звивались довкола члену та яєць, і хлопець із відчаєм відчув, що у нього встає. Забагато стимуляції, все і одразу, ще й цей клятий слиз, що працював краще за будь-який лубрикант, який Кайл коли-небудь пробував. Так і кінчити можна було.
А втім, усе піднесення миттю зникло, коли, вочевидь, вирішивши що з підготовкою можна закінчувати, мацак різко штовхнувся в нього, проковзуючи собі шлях крізь тугі м’язи. Кайл зашипів, засмикався, знову спробував стиснути зуби, та у відповідь отримав лише попереджальне стискання на шиї. Тварюка наче казала йому не сіпатись, а втім, що ще лишалось у такій ситуації? Тим паче що мацаки і не думали забиратись з його геніталій, продовжуючи пестити хлопця у такий збочений спосіб. Загалом відчуття сплітались у божевільну суміш страху і задоволення, неприємного і бажаного. Кайл почувався безвольною іграшкою, яку крутили в усі боки, як заманеться. Мацак у роті вийшов наполовину, та лише для того, щоб наступної миті в роті хлопця хлюпали вже два, по черзі заходячи аж в горло, настільки глибоко, що, здавалось, діставали аж до шлунку. Мацак в його дупі зайшовся якимось скаженим темпом, а разом із ним і ті, що дрочили Кайлів член.
Кайл не хотів кінчати, не хотів цієї ганьби, навіть якщо його життя продовжиться геть недовго після того як восьминіг чи що це була за хрінь награється. Та жодна дівчина, з якою він коли-небудь був, а тим паче пара невдалих експериментів з хлопцями не приносили йому настільки всеохоплюючого задоволення. Мацаки наче відчували, що він близько, а тому нарощували темп відповідно до того, наскільки близько хлопець був до оргазму.
Кінчаючи Кайл ледь не зламав собі шию, наскільки далеко і різко йому закинуло голову від яскравого оргазму. Тілом пробігали судоми, а перед очима натурально кружляли зірочки. Втім, він дарма дозволив собі подумати, що на цьому все закінчиться. Вже за пару хвилин мацак, що висковзнув з його дупи, повернувся, та й не один.
До входу Кайла тиснулось і терлось три мацаки одночасно, а під його долонями звивались боки тих, що до нього трахали горло. Він тільки й встиг подумати, що ось тепер йому точно гайки, і чудовисько атакувало його усім одночасно. Повільно, лише самими кінчиками, та всі три мацаки вштовхувались в анус хлопця, по одному, по двоє, усі разом, сплітаючись з єдине ціле та звиваючись всередині. Трахали його наче один відлагоджений механізм, тиснули на простату, змушуючи кричати та звиватись від болю й насолоди водночас. Він міг кричати, бо його ртом займався лише один мацак, ліниво, відверто граючись, перехоплюючи самі вершечки глибоких вдихів хлопця, щоб в ці моменти проштовхнутись в нього. Кайл вже навіть не пручався, не стільки від розуміння, що це марно, а й від загального враження, що він перетворився на желе. Мацаки не лишали в спокої ані його член, ані руки, ані горло, вони були всюди і водночас.
За першим оргазмом був другий, третій, Кайл відверто збився з рахунку, оточений бескінечним хлюпанням та ковзанням всього й усюди. Здавалось, що його вже розтрахали до тієї межі, що мацаки крізь його горлянку та дупу можуть потертись одне об одного десь в районі шлунку. Він кричав і кінчав, кінчав і кричав, аж доки не втратив навіть приблизне відчуття часу чи простору, дрейфуючи на безкінченних хвилях сильних поштовхів. Здається, його дійсно зібрались затрахати до смерті.
Коли Кайл отямився у власному ліжку, то спочатку вирішив, що йому наснилося жахіття. Що ніякої бібліотеки та багатогодинного заїзду на магічному восьминогові ніколи не існувало в реальному плині життя. Що він перенервував над своїми планами і тому роздратований мозок вирішив його віртуозно покарати. А потім він перегорнувся на інший бік і з його анусу витекло ледь не з літр чогось липкого та ковзкого, а в бік вперлось щось гостре. Не вірячи власним очам Кайл перевів очі вниз і побачив під боком велику книгу в темній шкіряній палітурці із дрібними кістками.
Як виявилось, Коб Велтіс був ще тим жартівником, коли справа доходила до його Гримуару.