Work Text:
Повертаючись додому з чергового робочого дня, Кольчик точно не очікував зустріти Чорновола на вулиці. Той мав такий вигляд, наче от-от знепритомніє. В'ячеслав був весь червоний, розпашілий, мокре від поту волосся прилипло до чола, а грудна клітка здіймалась важко й часто, наче її власник тільки що закінчив важке тренування .
Але найбільше Миколу вражав запах довкола — немов дорогий коньяк, оповитий солодким медом. Зазвичай Кольчик міг відчути лише коньяк з ноткою горіхів, тому до цього дня у нього не було жодних питань до вторинної статі Чорновола. Ба більше, Чорновіл навіть виглядав як типовий альфа.
Тож саме цей факт найбільше вразив Кольчика — В'ячеслав насправді омега, а, що ще дивніше, — омега в тічці.
Микола міг лише поспівчувати чужомк стану. Він може і хотів би пройти повз, однак інстинкти внутрішньої сутності альфи не дали залишити омегу в біді. Отож Кольчик обережно наблизився й зупинився недалеко від Чорновола.
В'ячеслав у свою чергу, давно відчув криваво-тютюново-металевий зарах Кольчика й слина миттєво заповнила його рот. Чорновіл увесь горів та хотів додому, однак сили полишили його. А тут отак вчасно підійшов Кольчик, який хоч і був останнім покидьком й паскудою, — був альфою, який не зміг би залишити В'ячеслава тут в такому стані.
—Д-добрий вечір.., — промовив Чорновіл, коли Кольчик підійшов до нього. Він підняв очі та глянув на альфу замиленими очима з розширеними зіницями.
У відповідь Микола кивнув й запитав чим він може допомогти.
—Кха.. знаєш, було б непогано, якби ти відвів мене додому, — з невеликими паузами сказав-прошепотів Чорновіл.
—Хм, якщо тебе влаштує, можу запропонувати свою квартиру. Наскільки я знаю, ти живеш далеченько звідси.
Кольчик тихо хмикнув, ніби насміхаючись з того, що В'ячеслав був так далеко від свого дому в такому стані.
А Чорновіл стенув плечима та кивнув. Втрачати нічого, а сидіти на вулиці в такому стані було б небезпечніше, аніж Микола.
Кольчик здивовано кліпнув, проте все одно допоміг В'ячеславу піднятися та взяв того під лікоть.
Їхній шлях був досить довгим, хоча Микола жив недалеко звідти. Але Чорновіл не міг швидко йти та потребував часті зупинки, щоб перевести подих. Весь цей час він злобно сопів, шипів, ричав, бо такі безпорадність та слабкість виводили з себе.
Хвилин за двадцять вони таки дійшли до будинку Кольчика, який за всю дорогу не проронив жодного слова. Він зайшов до під'їзду та викликав ліфт, бо В'ячеслав точно б не піднявся на п'ятий поверх.
У ліфті Чорновіл полегшено притулився чолом до дзеркала, щоб охолодити гарячу шкіру. Вони все ще мовчали, бо не знали, що загалом можна сказати в цій ситуації.
Увійшовши у квартиру, Микола допоміг В'ячеславу зняти верхній одяг, а далі провів того у простору вітальню, де Чорновіл одразу сів на диван та скривився від мокрої білизни.
—Раджу тобі сходити у душ, але як забажаєш. Робити можеш, що хочеш, відчувай себе як вдома. Змінний одяг покладу у ванній кімнаті.
В'ячеслав хотів відпустити шпичку, але втримався. Взявши до уваги чужі слова, він роззирнувся навколо. Квартира була великою, світлою, однак дуже пустою та холодною, наче її власник. Не було жодних предметів інтер'єру, які б створювали затишок. Лише голі стіни.
Чорновіл знову скривився, коли чергова порція змазки витекла з нього. Тому він вирішив скористатися чужою порадою щодо душу.
8==о
Коли Кольчик почув шум води, то полегшено зітхнув та здушено простогнав у власні руки. Чим він тільки думав? Знав же, що це погана ідея. А тепер змушений тамувати подих та шаленіти через п'янкий аромат В'ячеслава, котрий встиг прилипнути всюди, зокрема в носі Миколи.
Аби відволіктися, він пішов на кухню, щоб зробити їм обом чай та дістати якесь печиво з тумбочки.
Тим часом у душі Чорновіл гриз лікті й картав себе за те, що погодився. Кольчик вважався його головним ворогом через різницю в ідеях та методах. А зараз він стоїть голий в квартирі Миколи і тече як сучка.
Допомога Кольчика зараз перекреслила багато переконань Чорновола щодо особистості того і ролі Миколи в житті В'ячеслава.
Але, щоб відволіктися від думок та трохи охолонути, Чорновіл ввімкнув максимально холодну воду, що аж зуби зацокотіли. Це допомагало прийти хоч трохи до тями.
Проте, коли він вийшов з душу та одягнув запропонуване — аромат Кольчика знову вибив усі тверезі думки з голови та залишив лише одне бажання — відчути Миколу всередині.
Кольчик чекав Чорновіла на кухні з двома чашками гарячого чаю та якимось солодощами, які взялися в квартирі невідомо як. Але коли той увійшов в кімнату, то вигляд одягу Миколи на В'ячеславі.. Кольчик знову втратив усе свідоме, до мав у собі. А їхній змішаний запах лише провокував їхні сутності та змушував жадати більшого.
Тому Микола різко підірвався та раптово опинився біля Чорновола та схопив його в міцні обійми. Після чого закинув чужу голову та уткнувся носом в шию, де аромат був найсильнішим та майже відчувався на язиці. За тим Кольчик ворухнувся і перейшов губами на яремну вену, яка швидко билася й пульсувала, розносячи запах В'ячеслава кімнатою та показуючи хвилювання свого власника.
Вони водночас застогнали і Чорновіл інстинктивно штовхнувся своїми стегнами в чужі та проїхався своїм збудженим членом по ерекції Кольчика, що змусило того загарчати в чужу шию і залишити укус на ній.
Микола залишив ще один болючий укус на ключиці В'ячеслава, а далі зненацька підняв омегу на руки, легко, наче пушинку, й майже бігом поніс того в спальню, де грубо кинув Чорновола на ліжко. І так само грубо перевернув того на живіт, змушуючи встати на чотири точки опори.
Кольчик стиснув сідниці В'ячеслава крізь тканину, потім зняв свої штани з того. Чорновіл був без спідньої білизни, через що вся нова змазка стікала стегнами донизу. Це виглядало занадто гаряче, тож Микола не зміг стриматися.
—Яка ж Ви, все-таки, блядь, товаришу Чорновіл. Спеціально провокуєте мене, щоб я швидше трахнув Вас, чи не так?
Реагуючи на чужі слова, В'ячеслав знову застогнав й несвідомо повів стегнами із сторони в сторону. Тому Микола жорстко взяв його за волосся, розвернув голову до себе, й плюнув у розкритий рот. Чорновіл інстинктивно ковтнув та знову застогнав, переходячи у скавучання. Жар та збудження зав'язувались в один вузол та не допускали інших думок в голову.
А Кольчик повернув увагу до чужої щілинки, яка мимоволі стискалась навколо порожнечі й вся текла пахучою змазкою. Тому Микола не втримався й, нахилившись ближче, злизав більшу кількість зі стегна Чорновола. Вона була ще смачнішою, аніж це могло здатися, тому Кольчик жадібно накинувся на В'ячеслава й вже за кілька митей шкіра виблискувала від слини, а не змазки. Після цього Микола провів язиком від чужого члену аж до попереку, збираючи усю рідину. Чорновіл знову здригнувся та жалібно заскавучав від насолоди.
—Боже, який ти смачний, — прошепотів Кольчик й повернувся до чужого отвору й продовжив активно його вилизувати. В'ячеслав стогнав й скавучав безперестанку, а коли Микола засунув свій гарячий та вологий язик — зірвався на крик.
—Ти так хочеш мене всередині, що готовий прийняти без підготовки.. Хороший.
Раптом, Кольчик відірвався від чужої шкіри та знову стиснув сідниці. А далі залишив дзвінкого ляпаса на них, достатньо сильний, щоб шкіра одразу почервоніла. Від неочікуваності та болю Чорновіл ад скрикнув.
—Готовий кінчити без стимуляції, від одного болю та язика всередині. До чого ж ти нужденний.
Власний член нагадував Миколі про себе болем, пульсацією та натягнутими білими брюками. Однак зараз В'ячеслав був важливішим. Тому Кольчик змазав свої пальці слиною та новою змазкою, яка вже встигла потекти. Далі Микола обережно ввів пальці всередину Чорновола, і той знову смикнувся.
В'ячеслав голосно стогнав і стискався на чужих пальцях, а потім різко насадився на них до кінця. Микола незадоволено зашипів, проте все одно почав рухатися в середині та шукати простату. За декілька митей Кольчик таки знайшов її і обережно натиснув на неї. Чорновола аж підкинуло від задоволення, яке прострелило його, ніби електричний струм.
Микола не хотів витрачати багато часу на непотрібну підготовку, тому вже за пару хвилин витягнув пальці з В'ячеслава, а потім облизав їх. Чорновіл у відповідь на порожнечу всередині ображено захникав. А коли Кольчик заспокійливо торкнувся його попереку, та потягнувся до тумбочки в пошуках презервативів, то знайшов в собі сили сказати:
—Я на п-протизаплідних.. Можеш не х-хвилюватися..
Він заїкався та важко дихав, що було медом для вух Кольчика.
У відповідь на слова Чорновола, Микола угукнув, та повернувся до нього. Він почав розстібати власні брюки та знімати їх разом з білизною, аби нарешті звільнити себе. Кольчик заспокійливо поклав свої руки на чужу талію і обережно входив у В'ячеслава, поступово, даючи час звикнути. Але Чорновіл знову штовхнувся назад, заповняючи себе до кінця. Вони знову синхронно застогнали.
Кольчик хотів дати В'ячеславу час на звикнення, але самодіяльність вивела Миколу з себе, тому він одразу почав рухатися й поступово набирати темп. Дуже скоро кімнату заповнили звуки зіткнення тіл, хлюпання, скрип ліжка, важке дихання Кольчика й крики та стогони Чорновіла.
Вони втратили лік часу, але після декількох ударів поспіль члену Миколи в пучок нервів — Чорновіл з криком, який перейшов у хрип, залив простирадло під собою власною спермою. Вслід за В'ячеславом кінчив і Кольчик — якомога глибше. Він дав собі кілька секунд, аби перевести подих, а далі повільно вийшов з Чорновола, який вже встиг знепритомніти.
Микола важко зітхнув, прокляв усіх богів у думках, й пішов по рушник, аби витерти їх обох. Потім він обережно витягнув брудне простирадло з-під В'ячеслава та кинув тканину на купу до одягу та рушника.
Кольчик ліг поруч з Чорноволом, вкрив їх обох ковдрою та притягнув його ближче до себе. Втомлено прошепотівши «добраніч» у чужу маківку, Микола теж поринув у сон.